Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Невідкладна допомога та інтенсивна терапія гострих отруєнь
Особливості інтенсивної терапії гострих отруєнь

Головною причиною порушення життєдіяльності та загибелі клітин при отруєннях є пряме токсичне пошкодження клітинних і мембранних структур. При цьому виникають так звані хвороби мембран, в патогенезі яких виділяють три основні причини:

1) пошкодження мембрани власного фосфоліпазою, що активується іонами кальцію при тяжкій гіпоксії;

2) перекисне окислення ліпідів, що активується іонами двох-валентного залізу, киснем, хлорованими вуглеводнями, вільним гемоглобіном;

3) «механічне» - осмотичне пошкодження, наприклад, при отруєнні етиленгліколем та щавлевою кислотою.

Суттєва роль у пошкодженні мембран належить імунним процесам. Це зумовлено впливом антитіл, що утворюються у відповідь на проникнення органічних сполук, що вступають у тісний зв’язок з білками плазми (серцеві Глікозиди, барбітурати тощо).

Пряме пошкодження клітинних мембран і клітинного метаболізму призводить до глибоких змін специфічних функцій тканин-регулюючої (при пошкодженні нервової системи), скоротливої (при пошкодженні міокарда), антитоксичної (при пошкодженні печінки), видільної (при пошкодженні нирок). Поєднане порушення вказаних функцій перешкоджає повному прояву компенсаторних реакцій органів і систем організму.

З клінічної точки зору стан незворотності при гострих отруєннях проявляється грубими порушеннями функцій мозку, серцево-судинної системи, дихальної системи та інших органів і систем, формуючи полі- органну недостатність. Патогенетичні ланки окремих синдромів при гострих отруєннях показані на рис. 2.

Рис. 2. Патогенетичні ланки окремих синдромів - факторів розвитку незворотності при гострих отруєннях

Своєчасна детоксикація і корекція патологічних порушень в організмі у разі екзотоксичного шоку, гіпоксії та ендотоксикозу є основними шляхами профілактики незворотних процесів при гострих отруєннях. Рекомендується такий алгоритм проведення невідкладних лікувальних заходів з профілактики та Лікування цього стану.

1. Відновлення та підтримання адекватного зовнішнього Дихання (інтубація, трахеостомія, ШВЛ, оксигенотерапія).

2. Заходи, спрямовані на відновлення центральної та регіонарної гемодинаміки, мікроциркуляції, клітинного метаболізму. Це перш за все відновлення об’єму циркулюючої крові, серцевого викиду і нормального рівня центрального венозного та артеріального тиску, корекція КОС та реологічних порушень.

3. Збереження життєдіяльності ЦНС при гіпоксії і токсичному набряку (краніоцеребральна гіпотермія, ГБО, люмбальна пункція, дегідратація, міорелаксанти, транквілізатори).

4. Відновлення і підтримання функції печінки та нирок (інфузійна терапія, гемосорбція, гемодіафільтрація тощо).

5. Використання протиотрут (антидотна терапія).

6. Ефективність комплексного лікування значно підвищується в перші години токсикогенної стадії.