Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Сучасні підходи до діагностики гострих отруєнь
Лабораторні методи діагностики гострих отруєнь

Лабораторна токсикологічна Діагностика отруєнь має три основних напрямки:

1) специфічне токсикологічне дослідження для екстреного виявлення токсичних речовин у біологічних середовищах організму;

2) специфічне дослідження з метою визначення характерних змін біохімічного складу крові;

3) неспецифічні біохімічні дослідження для діагностики тяжкості токсичного пошкодження функції печінки, нирок та інших систем.

Сучасні лабораторні та інструментальні експрес-Методи для визначення токсичних речовин у біологічних середовищах організму (Кров, сеча, діалізуючі розчини) повинні давати результати в максимально короткі терміни (1-2 години) і характеризуватись достатньою точністю. Цим вимогам відповідають тонкошарова хроматографія, газорідинна хроматографія, спектрофотометрія. Вибір методу визначається в основному фізико-хімічними властивостями токсичних речовин, що спричинили отруєння, а також способами їх вилучення з біологічного середовища, наданого для дослідження.

Хіміко-токсикологічне обстеження виконується в такій послідовності.

1. На догоспітальному етапі бригада швидкої допомоги збирає речові докази: медикаменти, підозрілі рідини. При промиванні шлунку у постраждалих з нерозпізнаним отруєнням необхідно зібрати першу порцію промивних вод (100-150 мл).

При підозрі на отруєння чадним газом необхідно взяти кров.

2. В стаціонарі до початку інфузії відбирають проби крові та сечі.

3. В стаціонарі лікар-токсиколог на основі клінічної симптоматики, інструментальних даних і речових доказів продовжує проводити пошук та ідентифікацію токсичних речовин.

4. Виділення токсичної речовини з біологічного матеріалу є основним етапом хіміко-токсикологічного аналізу. З цією метою використовують такі заходи:

а) екстракція отрути органічними розчинниками (барбітурати, Алкалоїди, фосфорорганічні інсектициди), в деяких випадках необхідне очищення виділеної речовини за допомогою реекстракції та тонкошарової хроматографії;

б) дистиляція (спирти, органічні розчинники тощо);

в) мінералізація (метали);

г) деструкція (важкі метали).

5. Наступний етап хіміко-токсикологічного аналізу - доказ присутності токсичної речовини в біологічному матеріалі за допомогою хімічних реакцій або інструментальними методами (тонкошарова та газорідинна хроматографія, спектрофотометрія).

6. Кількісне визначення токсичних речовин в матеріалі за допомогою газорідинної хроматографії.

7. При хіміко-токсикологічному аналізі невідомої отрути спочатку досліджують проби сечі за допомогою хроматографії лужних, нейтральних і кислих витяжок, летючих речовин (при визначенні алкоголю та його сурогатів), а також використовують хімічні реакції.

8. При виявленні токсичних речовин будь-якої групи проводиться їх кількісний аналіз.

9. Кінцевий діагноз отруєння ставить лікар-токсиколог на основі результатів хіміко-токсикологічного аналізу і даних клінічного обстеження хворих з обов’язковим урахуванням результатів специфічних і неспецифічних біохімічних досліджень. Заключення токсикологічної лабораторії та діагноз лікаря-токсиколога в більшості випадків стають юридичним документом в кримінальних справах і розглядаються в судових засіданнях.