Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Сучасні підходи до діагностики гострих отруєнь
Інструментальні методи діагностики гострих отруєнь

Для встановлення клінічного діагнозу отруєння важливе значення мають Методи інструментальної (функціональної) діагностики.

Визначення основних параметрів системної гемодинаміки - ударного і хвилинного об’ємів крові, загального і периферичного опорів судин - є обов’язковою умовою діагностики при тяжких порушеннях функції серцево-судинної системи токсичної етіології.

Електрокардіографія використовується для визначення характеру і ступеня токсичного пошкодження серця, діагностики порушень ритму і провідності.

Інструментальна Діагностика порушень Дихання при гострих отруєннях характеризує ступінь та вид гіпоксії, що є частим ускладненням тяжких отруєнь, а також змін кислотно-основного стану крові.

Проводять пульсоксиметрію, спірографію. Для екстреної діагностики і Лікування хімічних опіків верхніх дихальних шляхів і ателектазів використовують фібробронхоскопію.

Інструментальна діагностика пошкоджень органів черевної порожнини використовується для оцінки ступеня і виду хімічного опіку стравоходу та шлунку (езофагогастродуоденоскопія). Дослідження проводять в перші 2-3 дні після отруєння і в подальші 3-4 тижні під час процесу рубцювання і деформації цих органів з порушенням проходження їжі.