МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ, ПАТОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 4. СИСТЕМА КРОВІ

ТРАНСПОРТ ГАЗІВ КРОВ'Ю

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕРИТРОЦИТІВ

Еритроцити людини являють собою круглі двояковвігнуті без'ядерні "клітини" з діаметром близько 7,5 мкм. Мембрана цих клітин досить пружна, завдяки чому еритроцит може легко змінювати свою форму і проходити через найдрібніші капіляри, де відбувається газообмін. У цитоплазмі еритроцитів знаходиться гемоглобін, який у чоловіків становить 36-37 пг, а у жінок - 32-33 пг, що дає можливість еритроцитам транспортувати (% та СО2. Цей транспорт буде відбуватися лише тоді, якщо гемоглобін знаходиться в клітині. При гемолізі, коли гемоглобін виходить у плазму крові, ця функція втрачається.

Крім газів, еритроцити переносять БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ. Останні зв'язуються з рецепторами, що знаходяться на мембрані еритроцитів.

Еритроцити утворюються у червоному кістковому мозку і циркулюють у крові, виконуючи свої функції протягом 120 днів, після чого руйнуються в клітинах ретикулоендотеліальної системи (Печінка, Селезінка).

У нормі в крові здорового чоловіка знаходиться (4,5-5,0) · 1012 л - у жінок - (4,0-4,5) · 1012 л- еритроцитів.

Підвищення концентрації еритроцитів понад норму називається еритроцитозом, а зниження - еритропенією. Ці коливання спостерігаються при різних захворюваннях. Проте еритроцитоз може виникати і при деяких фізіологічних станах: під час інтенсивної м'язової роботи, при перебуванні людини на великих висотах. Цей процес пояснюється пристосуванням організму до нестачі кисню.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.