Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017

Частина перша. Анатомія і морфологія рослин
Розділ III. Вегетативні органи рослин
Лабораторне заняття Тема 6.13. Зони кореня. Первинна анатомічна будова кореня

Загальні зауваження. Особливістю первинної будови кореня є формування первинних тканин із конуса наростання. Завдяки поділу зовнішнього шару клітин зони ділення (дерматогену) утворюється постійна тканина — епіблема з кореневими волосками. Клітини периблеми зумовлюють виникнення постійних елементів первинної кори, а клітини плерома — усіх складових частин центрального циліндра.

Об’єкти:

1. Корінець проростка пшениці м’якої (Тrіticum aestivum L.)

2. Корінь півників німецьких (Irіs gеrmаnіса L.)

3. Корінь очерету звичайного (Phragmites australis (Cav.) Trin. еx Steud.)

Завдання:

1. На самостійно виготовленому препараті пророслої зернівки пшениці вивчіть морфолого-генетичні зони кореня.

2. На готовому або самостійно виготовлених препаратах поперечного зрізу кореня півників чи очерета звичайного вивчіть первинну будову кореня.

3. В альбомі чітко відобразіть особливості морфолого-генетичних зон молодого корінця пшениці та первинної будови кореня півників чи очерету.

Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, скальпелі, леза, бритви, лупи, проростки пшениці, готові препарати кореня півників, корені очерета, таблиці тощо.

Методика виготовлення препарату кінчика кореня пшениці. На предметне скло нанесіть краплину води або розчину йоду в йодистому калії. Візьміть пророщену зернівку пшениці і скальпелем або лезом відріжте молодий корінчик проростка пшениці довжиною 1—2 см та помістіть його в краплину води на предметне скло. Користуючись лупою або мікроскопом з малим збільшенням, ретельно роздивіться кінчик кореня та переконайтеся в тому, що він прикритий кореневим чохликом, а на певній відстані ще й має кореневі волоски. Якщо цих частин не виявлено, візьміть інший корінець, де будуть і кореневий чохлик й кореневі волоски. Помістіть його в краплину води, накрийте покривним скельцем і покладіть на предметний столик.

Візуальне та мікроскопічне дослідження препарату молодого корінця проростка пшениці. У зернівки пшениці чітко виділяються три корінці: один із них головний і два додаткові, що розвиваються з гіпокотиля. Кожен корінець має єдиний тип будови. Тому на препараті виділяються всі зони, властиві для кореня односім’ядольних рослин: кореневий чохлик, зона поділу, зона росту, зона кореневих волосків, зона проведення, зона бічних коренів у достатньо видимих проростків.

За малого збільшення мікроскопа знайдіть кореневий чохлик. На препараті видно, що від нього відділяються окремі клітини. Під кореневим чохликом знаходиться зона поділу клітин: у ній вирізняють темну центральну частину (плером), з якої розвивається центральний циліндр, світла смуга клітин периблеми по обидва боки від плерома, і зовнішній шар клітин — дерматоген (рис. 46).

Рисунок 46. Кінчик кореня пророслої зернівки пшениці

Вище зони поділу розміщується зона росту, або зона розтягу, завдяки цьому відбувається ріст кореня. Закінчується зона з утворенням перших горбочків майбутніх кореневих волосків. Далі знаходиться зона кореневих волосків, особливістю якої є система добре розвинених волосків, за допомогою яких рослина одержує необхідну кількість води і поживних речовин.

Ділянку кореня, з якої починається відмирання кореневих волосків, і до перших зачатків бічних коренів називають зоною проведення. Зона з розвинутими та зачатковими бічними коренями називається зоною бічних коренів.

Мікроскопічне дослідження препарату кореня півників. За малого і великого збільшення мікроскопа відшукайте три основні блоки тканин: епіблему, первинну кору і центральний циліндр (рис. 47).

Рисунок 47. Поперечний зріз кореня півників німецьких (первинна будова):

І — епіблема з кореневим волоском;

ІІ — первинна кора: 1 — екзодерма;

2 — мезодерма; 3 — ендодерма;

4 — пропускні клітини;

ІІІ — центральний циліндр:

5 — перицикл; 6 — трахеїди;

7 — судини (6, 7 — первинна ксилема); 8 — ситоподібні трубки; 9 — клітини-супутниці;

10 — тонкостінна паренхіма

(8, 9, 10 — первинна флоема);

11 — товстостінна паренхіма центрального циліндра

Епіблема являє собою зовнішній шар паренхімних клітин, витягнутих у горизонтальному напрямі. Молоді клітини живі, на препараті блакитного забарвлення. У деяких із них зовнішні стінки випинаються і витягуються в кореневі волоски. Під епіблемою розміщується 3—5 шарів багатокутних, щільно зімкнутих клітин екзодерми. Клітинні оболонки просочені суберином, непроникні для води, шкідників і виконують функцію захисту після злущення епіблеми. Більшу частину препарату становить мезодерма, її клітини великих розмірів, за формою паренхімні, округлі, тонкостінні, з міжклітинниками. Внутрішній шар первинної кори створює ендодерма. Клітини ендодерми легко розпізнати: вони забарвлені у червоний колір, мають потовщення оболонок з трьох боків — внутрішнього тангентального і двох радіальних. Клітини різною мірою здерев’янілі. Це кільце клітин в окремих місцях розривається пропускними клітинами, вони живі, мають тонкостінні клітинні оболонки, заповнені густим умістом. Через них просочується Вода і поживні речовини до провідних елементів центрального циліндра.

Останній починається із перициклу, клітини якого живі, розміщені паралельно ендодермі.

Клітини перициклу здатні до ділення: вони утворюють клітини міжпучкового і коркового камбію (фелогену) та дають початок розвитку бічним кореням, тому цю тканину називають коренерідною, твірною. Глибше залягає паренхіма центрального циліндра, котра в центральній частині нерідко дерев’яніє, внаслідок фарбування набуває червоного відтінку. У цю тканину заглиблений провідний пучок радіального типу. Саме такий пучок характерний для первинної будови кореня. Він утворений радіальними променями ксилеми, які ближче до ендодерми утворені дрібними за розмірами трахеїдами і судинами протоксилеми, а ближче до центру — великими судинами метаксилеми. Між променями ксилеми знаходяться ділянки флоеми, в якій відповідним чином виділяються протофлоема, орієнтована до ендодерми, і метафлоема, котра спрямована до центру.

Висновок. Первинна будова кореня для односім’ядольних рослин властива протягом усього життя, а для двосім’ядольних — у молодому віці. Структура розміщення тканин забезпечує якнайшвидше поглинання води та мінеральних солей з ґрунту і надходження їх до провідної Тканини. З функціонуванням перициклу пов’язано формування бічних коренів та кореневих систем рослини, а у двосім’ядольних рослин забезпечують перехід до вторинної будови.

Запитання для самоконтролю

1. У якій частині чи зоні молодого корінця відбувається спеціалізація тканини?

2. Для якої зони властивий ріст?

3. Що собою являє перицикл і яка його роль?

4. Назвіть і охарактеризуйте усі тканини, які складають первинну кору.

5. Які тканини є результатом функціонування клітин плерому?

6. Назвіть складові частини первинної ксилеми. Яке їхнє значення?

7. Який тип провідного пучка характерний для первинної будови кореня?

8. До якого блоку тканин входить ендодерма? У чому особливість будови її клітин?

9. Яка тканина зумовлює утворення бічних коренів?



Последнее обновление: 27/05/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.