Медична генетика - В. М. Запорожан 2005
Вступ до медичної генетики
Цитологічні основи спадковості
Генетичні карти хромосом людини
Генетичні карти — це схеми, що описують порядок розташування генів та інших генетичних елементів на хромосомі із зазначенням відстані між ними. Генетична відстань вимірюється за частотою рекомбінацій між гомологічними хромосомами і виражається в сантиморганідах (сМ). Одна сантиморганіда відповідає частоті кросинговеру, що дорівнює 1 %. На рис. 1.14 наведено як приклад генетичну карту Хромосоми 3 із зазначенням генів, патологічні Мутації в яких ведуть до спадкових хвороб. Такі карти називають патологічною анатомією геному (див. Додаток 2). Нині картовано понад 9000 генів людини (табл. 1.4).
Більш вичерпні відомості можна одержати з електронної версії каталогу Online Mendelian Inheritance in Man (OMIM). Електронний сайт OMIM:
http://www3.ncbi.nlm.nih.gov/Omim/
Картування генів спадкових хвороб є відправною точкою на шляху до ідентифікації гена. Знання генетичних карт необхідне також для діагностики хвороб методом зчеплення, оцінки патологічних ефектів хромосомних аберацій, розв’язання питань еволюційної та популяційної генетики.
Class="center">
Рис. 1.14. Патологічна анатомія хромосоми 3
Таблиця 1.4. Патологічна анатомія геному людини (кількість картованих генів, відповідальних за розвиток захворювань людини і включених у генетичну карту OMIM станом на 1 вересня 2005 р.)
|
Хромосома (група зчеплення) |
Кількість картованих генів |
Хромосома (група зчеплення) |
Кількість картованих генів |
|
1 |
884 |
13 |
173 |
|
2 |
578 |
14 |
279 |
|
3 |
500 |
15 |
268 |
|
4 |
352 |
16 |
355 |
|
5 |
443 |
17 |
536 |
|
6 |
575 |
18 |
136 |
|
7 |
424 |
19 |
608 |
|
8 |
328 |
20 |
218 |
|
9 |
331 |
21 |
124 |
|
10 |
316 |
22 |
233 |
|
11 |
589 |
X |
548 |
|
12 |
485 |
Y |
46 |
|
Загальна кількість картованих генів 9329 |
|||
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.