Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Гігієна праці особового складу військ при ліквідації наслідків надзвичайних станів і у воєнний час
Проблема середовища перебування у військово-технічних об'єктах

У 1920 р. професор С.-Петербурзької академії Я.Л. Окунєвський поширив загально-біологічне поняття «середовище перебування» (рос. обитаемость) на умови перебування особового складу у підводному човні. У подальшому його стали застосовувати і для характеристики умов перебування в різних об’єктах військової техніки (ОВТ). Поява ядерної зброї та інших засобів масового ураження примусила передбачати ведення бойових дій в умовах їх застосування і використання відповідних заходів щодо захисту військовослужбовців, тому поняття «середовище перебування» набуло універсального значення для всіх військово-технічних об’єктів армії, авіації і флоту.

Середовище перебування - це сукупність умов, які створюються під час перебування людини на робочому місці у військово-технічному об’єкті. Воно обумовлене конструктивними параметрами об’єкта, а також впливом фізичних, хімічних, біологічних, фізіологічних та психогенних чинників, що визначають стан військовослужбовців, які перебувають у ньому, та боєздатність (працездатність) їх у процесі військової праці або при виконанні аварійно-рятувальних робіт у районах надзвичайних ситуацій. З розвитком матеріально-технічного оснащення Збройних сил виникла потреба у забезпеченні достатньо ефективної експлуатації бойових і технічних об’єктів у заданих конструкторами режимах та у різних кліматичних умовах. Одночасно у відділеннях об’єктів, де перебуває особовий склад, повинні бути створені умови для нього в межах установлених гігієнічних норм і правил. Особливої гостроти ця проблема набула з початком науково-технічної революції, коли надзвичайно великі можливості з нарощування бойової потужності техніки Збройних сил ввійшли у суперечку з «людським фактором». Саме у цей період «середовище перебування» стало не тільки явищем та розділом науки, яким є Гігієна військової праці, а і одним із бойових характеристик підводного човна, корабля, літака, танка, фортифікаційної споруди тощо (табл.5.2).

Тривалість постійного перебування особового складу протягом установлених для кожного ОВТ термінів не повинна знижувати заданого рівня його стану здоров’я та боєздатності.

Наукові підходи до нормування середовища перебування базуються на гігієнічних принципах випереджаючого нормування, пріоритетності медичних показів перед можливостями техніки, пороговості впливу чинника середовища при відповідних критеріях шкідливості і визначаються за комплексом гігієнічних, токсикологічних, клінічних, психологічних і соціологічних показників.

Наукову основу нормування чинників середовища перебування становить трипараметрична теорія, яка доповнена принципами динамічного, диференційованого та багаторівневого нормування середовища перебування.

Таблиця 5.2 Характеристики «середовища перебування» об’єктів військової техніки залежно від терміну перебування у них особового складу

Першим параметром є стан здоров’я людини. Вплив величини чинника, інтенсивність та тривалість його дії протягом робочої зміни, року і всього періоду трудової діяльності (військової служби) не повинні спричиняти будь-яких патологічних змін в організмі людини. Тобто, враховується як прямий вплив чинника, так і зміни, що відбуваються внаслідок накопичення його впливу, процесу адаптації тощо. Тому розмежувальною лінією між допустимою і недопустимою величинами чинника може бути тільки поріг, за яким наступають патологічні зміни в організмі.

Другий параметр - це забезпечення необхідного рівня ефективності робочої (бойової) діяльності особового складу. Введення цього параметра зумовлено тим, що чинник середовища, який хоча і є безпечним для здоров’я, може значно змінити функціональний стан людини і знизити її працездатність. Тому важливим є встановлення допустимої величини чинника за рівнем праце(боє)здатності та за показником стану збереження здоров’я, а не за його гранично допустимою концентрацією чи рівнем. На основі понад 30-річного досвіду розвинених країн Заходу була створена концепція ризику, суть якої полягає у тому, що постійний вплив потенційно небезпечних для здоров’я людини чинників завжди є тим чи іншим ступенем ризику, що ні за яких обставин практично не дорівнює нулю. Тому головним є комплексна оцінка ризику, визначення якого найбільш конкретно встановлює рівень небезпеки для здоров’я, а також рівень можливих соціально-економічних втрат. Це сприяє більш повному і ефективному проведенню профілактичних заходів щодо зниження неінфекційної захворюваності у ЗС України.

Третій параметр потребує, щоб величина шкідливого впливу чинника відповідала оптимальним технічним і соціально-економічним умовам виконання поставлених вимог. Цей параметр не повинен бути принесеним у жертву задля компромісу між досягненням більшої технічної ефективності використання техніки та допущенням послаблення вимог з першого і другого параметрів, що може призвести до виникнення професійних захворювань у особового складу.

На сьогодні розроблена чітка система нормативно-технічних документів Держстандарт В 29.06.003-83 щодо середовища перебування, яка включає: медико-технічні вимоги (МТВ) та нормативно-технічні документи системи окремих технічних вимог (ОТВ) до середовища перебування, державні стандарти системи «людина-машина» (СЛМ) та системи стандартів ергономічних вимог і ергономічного забезпечення (ССЕВЗ). В офіційних документах з нормування параметрів середовища перебування немає вимог, які не можливо було б виконати у силу технічної недосяжності.

Все ж якими досконалими не були б норми і вимоги до «людського чинника», вони не можуть охопити усієї різноманітності умов військової праці, у тому числі і незліченних комбінацій чинників середовища перебування, що впливають на здоров’я людей. Варто зазначити, що із загальної кількості чинників, які визначають бойову ефективність військової техніки, приблизно 65-85 % обумовлено діяльністю людини, тобто «людським чинником». Установлено, що у 80 % об’єктів бойової техніки, в яких перебуває особовий склад, провідна роль щодо найбільш повного використання їх можливостей належить людині. Згідно з даними зарубіжних авторів за рахунок людського чинника у роботі системи «людина - машина» виникає до 40 % відмов при пробних запусках ракет, до 64 % - у морському флоті і приблизно 70 % - в авіації.

Вимоги нормативів до середовища перебування внесені у документи, що регламентують експлуатацію і обслуговування кожного ОВТ, а також у документи з проведення професійного відбору людей при призові на військову службу та в навчальні плани і програми підготовки з них фахівців для 3С.

Медичні працівники безпосередньо беруть участь у розробці більшості таких документів, вони залучаються до проведення професійного відбору і медичного контролю та санітарного нагляду за станом здоров’я особового складу, за умовами середовища перебування і військової праці, розробляють Методи тренування та контролюють навантаження під час процесу навчання і роботи за спеціальністю, готують пропозиції командуванню щодо поліпшення умов праці та побуту, проводять фармакологічну корекцію функціональних станів у військових спеціалістів тощо.