Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Гігієна праці особового складу військ при ліквідації наслідків надзвичайних станів і у воєнний час
Фізичні чинники середовища перебування

У сучасних рухомих ОВТ мікроклімат може часто змінюватися під впливом зовнішніх метеорологічних умов, теплоізоляційних елементів конструкцій, джерел тепловипромінення усередині об’єкта, а також системи життєзабезпечення. Так, у сухому спекотному кліматі (Температура повітря вище 35 °С, інтенсивність сонячної радіації 0,04-0,085 Вт/см²) температура повітря у танку перевищує зовнішню на 4-5 °С і досягає 40 °С. Сприяє виникненню гіпертермії в ОВТ герметизація відділень з метою захисту від зброї масового ураження особового складу, який перебуває у них, а у рухомих радіоелектронних комплексах гіпертермія обумовлена ще і випромінюванням тепла електронною апаратурою та обладнанням.

Взимку (температура повітря -16 °С) значення цього показника знижується до -9 °С. У середньому температура повітря у відсіках рухомої наземної військової техніки вища від зовнішньої на 10 °С як влітку, так і взимку.

На відміну від бойової техніки і техніки, що її забезпечує, у спеціальних стаціонарних спорудах практично не виникає проблеми переохолодження, тому що наявні у них кондиціонери та фільтровентиляційне обладнання можуть добре нагрівати повітря. Але потреба у підтриманні сталого газового складу повітря іноді спричиняє виникненню у приміщеннях, де перебувають люди, значних швидкостей його руху, які перевищують допустимі норми внаслідок посиленої вентиляції.

Загальним для об’єктів військової техніки є також наявність такого чинника, як шум. Сумарний рівень постійного акустичного шуму визначається у рухомих наземних об’єктах - типом, потужністю і конструктивними особливостями машини (гусенична, колісна), ландшафтом місцевості і покриттям доріг (грунтові, асфальтні, бетонні тощо), швидкістю руху по них об’єкта і фаховою досвідченістю водія.

У стаціонарних об’єктах, в основному, кількістю і потужністю працюючого обладнання (спеціальне, енергетичне, вентиляційне тощо).

Внаслідок надходження у повітряне середовище об’єкта декількох звукових хвиль однакової частоти від різних джерел шуму в одній фазі може відбуватися підвищення результуючої амплітуди коливань, тобто гучності звуку.

Найбільш несприятлива шумова обстановка створюється у відділеннях бронетанкової і автотракторної техніки на гусеничному шасі (табл. 5.3).

Class="center">Таблиця 5.3 Загальний рівень постійного акустичного шуму у відділеннях об’єктів військової техніки

У ряді об’єктів ракетної зброї, під час її пусків, виникає непостійний переривчастий шум, що має імпульси тривалістю від 1 с і більше, рівень яких залишається постійним протягом шумового інтервалу. Інтенсивність цього шуму залежить від типу ракет, конструктивних особливостей стартової установки, а вплив на оператора - від ступеня захищеності його бойового поста. При запуску тактичних ракет рівень переривчастого шуму досягає 140-155 дБ.

Поряд із стабільним шумом у бойових відділеннях військової техніки утворюється також непостійний імпульсний шум, що складається з одного або кількох звукових імпульсів, причому кожен триває менше 1 с. Спектральний склад його під час стрільби залежить від системи зброї. В одних випадках максимум енергії припадає на ділянку низьких і середніх частот (імпульсний шум при пусках ракет), в інших - на інфразвукову і низькочастотну (стрільба із артилерійських систем, мінометів і гранатометів). Рівні імпульсного шуму при пострілах із окремих видів зброї можуть сягати 190-195 дБ.

У результаті дії на об’єкти військової техніки повітряної або сейсмічної ударної хвилі можуть спостерігатися наведені акустичні коливання. Наприклад, рівень звукового тиску у танку при дії ударної хвилі (Р_ф=2+4 кг/см²) іноді перевищує 165 дБ.

При експлуатації сучасної військової техніки та під час бойових дій досить поширеним явищем можуть бути перепади всередині її атмосферного тиску. Це відбувається у танках при підводному форсуванні водних перешкод, у герметизованих приміщеннях при аварійному витіканні повітря під тиском із балонів, при проникненні повітряної ударної хвилі ядерного вибуху або вибуху об’ємного боєприпасу у приміщення військових об’єктів чи відділення військової техніки. Різноманітність причин, під впливом яких змінюється атмосферний тиск, свідчить, що параметри чинника в кожному конкретному випадку можуть бути різними. Вплив їх на Організм визначається як величиною і тривалістю дії, так і направленістю та швидкістю перепаду тиску.

Під час їзди на усіх видах колісних і гусеничних машин та при роботі механізмів у більшості приміщень стаціонарних споруд виникає вібрація. Причинами її можуть бути мікроудари і поверхневе тертя у деталях механізмів, що рухаються, неточність центровки і неурівноваженість мас, що обертаються, недостатня зафіксованість інструментів, запасних частин тощо.

Рівні віброшвидкості у відділеннях більшості об’єктів, зазвичай, не перевищують 100-110 дБ відносно нульового рівня коливальної швидкості, яким є величина 5∙10^-8. Вона умовно прийнята як стандартна і відповідає величині середньоквадратичної коливальної швидкості при стандартному порозі звукового тиску для тону з частотою 1000 Гц, який дорівнює 2∙10^-5 Н/м² (Па). Значно більших значень сягають механічні коливання, які виникають внаслідок потужних одиночних ударних імпульсів, наприклад, при пострілах із артилерійських систем. Максимальні імпульсні перевантаження на сучасних самохідних артилерійських гарматах сягають 260 м/с² у напрямку «груди - спина», 160 м/с² у напрямку «ГОЛОВА - ноги» при тривалості імпульсу 0,5 с і швидкості наростання до 6000 м/с².

При зміщенні конструкцій стаціонарних або рухомих об’єктів від дії ударних хвиль різних вибухів, переміщення «опірних» для людини поверхонь може відбуватися на відстані 50-100 см зі швидкостями до 10 м/с і прискореннями до 100 g (1 g=9,81 м/с²).

Нарощування потужності випромінювальних пристроїв на військових об’єктах (антенні системи РЛС, радіотехнічні станції тощо) та збільшення їх кількості у військах може призводити у випадках несправності обладнання до виникнення аварій і, як наслідок, одноразового чи послідовного опромінення особового складу радіохвилями різних діапазонів. Опромінення ними може відбуватися і під час ведення бойових дій у випадку взаємодії різних родів військ. В останні роки спектр цих діапазонів значно розширився і включає, крім високочастотних, надвисокочастотних, ультрависокочастотних, ще і середньочастотні, низькочастотні і дуже низькочастотні випромінення, які перевищують допустимі норми.

На особовий склад радіотехнічних об’єктів можуть впливати електромагнітні поля з напругою від десятків до тисяч вольт на метр (В/м) за електричною складовою і амперів на метр (А/м) - за магнітною складовою.

На об’єктах, які мають електротехнічні пристрої з живленням від постійного струму високої напруги, виникають статичні електричні і магнітні поля з напругою відповідно до 90 кВ/м і 5∙10⁵ А/м. Вони спричиняють накопичення електростатичних зарядів на тілі людини. Наприклад, навіть при роботі у засобах індивідуального захисту, на поверхні тіла може утворюватися електростатичний потенціал до 45 кВ.

Оснащення військ лазерними далекомірами та імітаторами ураження цілі збільшує небезпеку випадкового ураження органа зору особового складу імпульсним лазерним випроміненням.