Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Основи організації та проведення санітарного нагляду і медичного контролю за водопостачанням особового складу військ та населення у польових умовах
Санітарний нагляд та медичний контроль за водопостачанням формувань та населення у польових умовах при надзвичайних ситуаціях

Санітарний нагляд за водопостачанням при надзвичайних ситуаціях і в умовах бойових дій здійснюється з метою контролю за забезпеченням особового складу формувань (потерпілого населення) доброякісною водою відповідно з встановленими нормами для питних потреб, приготування їжі, виконання правил особистої та громадської гігієни.

Проведення його передбачає:

- участь медичної (санітарно-епідеміологічної) служби у розвідці та виборі джерел водопостачання, встановленні зон санітарної охорони та контролю за дотриманням у них відповідного режиму;

- участь медичної служби при виборі джерел водопостачання, при визначенні санітарної охорони та контроль за дотриманням у них встановленого режиму;

- участь у визначенні заходів з покращання якості води та контроль за дотриманням санітарних правил під час підготовки води;

- проведення гігієнічної експертизи води, яка забруднена РР та ОР і заражена БЗ;

- контроль за якістю води, дотриманням норм водоспоживання та за санітарним станом джерел і пунктів водопостачання, засобів добування і підготовки води, насосних станцій, водогонів, засобів зберігання та транспортування води;

- медичний контроль за станом здоров’я особового складу, який залучається до добування, очищення, зберігання та розподілу води;

- контроль за дотриманням військовослужбовцями (ліквідаторами наслідків НС та потерпілим населенням) питного режиму;

- навчання військовослужбовців (ліквідаторів наслідків НС та потерпілого населення) користуватися засобами знезараження індивідуальних запасів води і контроль за правильним їх застосуванням.

Серед профілактичних заходів, які забезпечують здоров’я та боєготовність особового складу (працездатність ліквідаторів і потерпілого населення) чільне місце займає доброякісне, вчасне та достатнє водопостачання формувань та потерпілого населення.

Військовий табір (табір для потерпілого населення) забезпечується водою для питних та господарських потреб, зазвичай, із систем центра лізованого водопостачання і артезіанських свердловин, що діють у розташованих поблизу військових містечках або населених пунктах, а при їх відсутності - з власних водорозбірних свердловин (підземних джерел води), шахтних колодязів або природних джерел після обстеження і проведення тричі дослідження у них води, яка повинна відповідати санітарно-гігієнічним нормативам. Для таборів тривалого функціонування найбільш доцільним є обладнання власної розподільної мережі з підключенням до магістралі централізованого водопостачання. В інших випадках передбачено забезпечення табору привозною водою з розгортанням водорозбірних пунктів.

Під час вибору місця для табору попередньо проводиться обстеження санітарно-гігієнічного стану облаштованих на даній місцевості артезіанських свердловин, колодязів, каптажів та відкритих водоймищ. Представник медичної (санітарно-епідеміологічної) служби відбирає проби для санітарно-гігієнічних, бактеріологічних, фізико-хімічних і органолептичних досліджень. Після отримання їх результатів із СЕЛ (СЕЗ, СЕС) дається санітарно-гігієнічна оцінка щодо можливості експлуатації джерела (джерел), а також використання відкритих водоймищ для купання влітку. При необхідності, проводиться санітарно-епідеміологічна експертиза води, що забруднена радіоактивними або отруйними речовинами та заражена біологічними засобами.

У випадку організації водопостачання з населеного пункту, розташованого поряд, дані про якість води, дебіт джерела, наявність водорозбірних споруд у ньому отримують у територіальній СЕС, а у разі використання води із споруд водозабезпечення у військовому містечку - у начальника медичної служби гарнізону.

Для буріння свердловин інженерні війська мають установки УРБ-3АМ (рис. 3.16) та ПБУ-50 (рис. 3.17), які обладнані на шасі вантажних автомобілів.

Глибина буріння УРБ-3АМ до 250 м, час обладнання свердловини з установкою обсадних труб - 7 діб, виробничі можливості - 100-120 м³/добу. За допомогою ПБУ-50 можна пробурити свердловину глибиною до 50 м за 4-6 годин або вирити шахтний колодязь глибиною до 15 м за 15-24 год. Виробничі можливості свердловини - 100-120 м³/добу.

Рис. 3.16. Бурова установка УРБ-ЗАМ.

Для добування грунтової води в польових умовах застосовується бурова установка дрібно-трубчастого колодязя ДТК-2М (рис. 3.18). За його допомогою добувають воду з глибини 7 м загальним об'ємом - до 1 м³/год. Час обладнання колодязя - 3-4 години, обслуговуючий персонал - 3-4 особи.

Останнім часом широко використовується бурова установка механізованого шнекового колодязя на базі вантажного автомобіля (МТТТК-15) або одноосного причепа (УДВ-15) (рис. 3.19). Вона дозволяє за 2-2,5 год пробурити свердловину до 15 м, яка може давати до 2,0 м³/год води. Її обслуговують 2 особи.

Крім того УДВ-15 має в комплекті 2 тканинно-вугільних фільтри (ТВФ-200), 2 насоси та 2 тканинні резервуари, що дозволяє розгортати пункти водопостачання не лише на підземних, але й на поверхневих джерелах води.

Рис. 3.17. Пересувна бурова установка.

Рис. 3.18. Схема облаштування дрібнотрубчастого колодязя:

1 - насосна Колонка; 2 - поршень; 3 - нагнітаючий клапан; 4 - приймальний клапан; 5 - труби; 6 - шаровий клапан; 7 - фільтр; 8 - бур.

При організації роботи водорозбірних пунктів (ВРП) на привізній воді необхідно суворо дотримуватись правил її транспортування та зберігання. Транспортують воду в автоцистернах (АВЦ-15 та АВЦ-28) і цистернах на причепах (ЦВ-50, ЦВ-3), зберігають її в табельних резервуарах для води різної ємності (РДВ -1500,

РДВ-100 та РДВ-12). У такому варіанті доцільно створювати дво-тридобовий запас води із розрахунку десять літрів на одного військовослужбовця (потерпілу особу) на добу при помірній температурі повітря та до п’ятнадцяти літрів - у жарку погоду.

Цистерни, в яких транспортують воду, і резервуари для її зберігання повинні бути замкнені і постійно перебувати під охороною.

Очищення та дезінфекцію резервуарів проводять не рідше одного разу на тиждень або частіше за показами. Вода з резервуарів має розбиратись через крани або за допомогою насосів. Всі водопровідні частини (всмоктувальні або переливні рукави, водоприймачі тощо) повинні зберігатися у чохлах, а перед зануренням в чисту воду їх дезінфікують 3 % освітленим розчином хлорного вапна або розчинами «Неохлору» чи «Септодору».

Запаси води в резервуарах освіжають залежно від ступеня зміни її первинної якості (органолептичних, санітарно-хімічних та бактеріологічних показників), зазвичай, не рідше ніж через одну-дві доби.

Влітку якість води може погіршуватись вже за кілька годин. Для попередження її псування проводять консервування методом гіперхлорування (1 мг активного хлору на 1дм³/добу). Перед вживанням таку воду необхідно дехлорувати.

Рис. 3.19. Установка для добування грунтових вод УДВ-15:

1 - шнек; 2 - робочий домкрат; 3 - буровий агрегат з двигуном УД-25; 4 - причіп.

Питання для самоконтролю

1. Обгрунтуйте фізіологічне, гігієнічне та епідеміологічне значення води.

2. Назвіть Джерела питної води, дайте їм коротку порівняльну характеристику.

3. Хто відповідає за організацію водопостачання у польових умовах?

4. Які служби організовують водопостачання у польових умовах і в чому полягають їх обов’язки?

5. Хто організовує та проводить розвідку джерел води?

6. Які види обстеження виконує представник медичної (санітарно-епідеміологічної) служби при виборі джерел води?

7. За якими показниками оцінюють якість води та її придатність до вживання?

8. Які табельні засоби (комплекти і прилади) використовують для проведення санітарно-токсикологічних і радіометричних досліджень проб води? Вкажіть їх можливості щодо виконання аналізів води.

9. Для чого призначаються Пункти польового водопостачання та водорозбірні пункти?

10. Назвіть гігієнічні вимоги до обладнання польових пунктів водопостачання

11. Які установки застосовують для добування води у польових умовах? Назвіть їх технічні можливості.

12. В яких ємностях транспортують та зберігають воду в польових умовах?

13. Перерахуйте Методи очищення води.

14. Які табельні засоби призначаються для очищення води у польових умовах? Назвіть їх технічні дані.

15. Які засоби застосовують для знезараження індивідуальних запасів води?