Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Природжені вади верхньої кінцівки
Природжені вади передпліччя
Природжений вивих головки променевої кістки

Природжений вивих головки променевої кістки вперше був описаний у 1830 році Дюпюітреном і Луером (Dupuitren Loir). Ця природжена вада зустрічається відносно часто і, за даними Мордея (Mordej), становить 0,34-0,96 % усіх ортопедичних захворювань. Слід відзначити, що природжений вивих головки променевої кістки спостерігається втричі частіше в осіб жіночої статі, ніж чоловічої.

Головка променевої кістки може вивихнутись у різних напрямах, але найчастіше буває її зміщення допереду (мал. 116). У такому випадку порушується функція верхньої кінцівки внаслідок різкого обмеження згинання передпліччя в лікті, інколи навіть і його розгинання. Супінація і пронація бувають у межах норми, хоча інколи незначно обмежується супінація.

При природженому задньому вивиху головки променевої кістки є дуже обмеженим розгинання передпліччя при його можливому згинанні. Також різко обмежені ротаційні рухи передпліччя, а супінація навіть неможлива.

При бокових природжених вивихах головки функція верхньої кінцівки порушується в меншій мірі і буває обмеженою або неможливою супінація. З часом це спричинює значне розхитування у ліктьовому суглобі. Зміщена поза межі суглоба головка у процесі росту дитини втрачає свою анатомічну форму, стає деформованою, а ріст променевої кістки порушується, вона викривлюється під кутом і навіть стає довшою.

Слід відзначити, що природжений вивих головки променевої кістки може поєднуватися з іншими природженими вадами руки або інших ділянок опорно-рухового апарату.

Лікування. Немає сумніву, що усунути природжений вивих головки променевої кістки консервативними методами неможливо. Оперативне лікування повинно бути націленим на нормалізацію обсягу рухів передпліччя у ліктьовому суглобі в усіх площинах. Щоб не виникло вторинних змін у суглобі, дітей оперують після досягнення ними трирічного віку.

Мал. 116. Природжений вивих головки променевої кістки.

Проводять реконструкцію суглоба між головкою променевої і ліктьовою кісткою. Під наркозом розтином тканин за Кохером розкривають порожнину суглоба і оголюють головку променевої кістки. Оперувати слід обережно, щоб не ушкодити глибокої гілки променевого нерва (ramus profundus mradialis), яка іннервує м'язи-розгиначі кисті і знаходиться у зміщених тканинах спереду капсули ліктьового суглоба. Стараються знайти і виділити ненормальну кільцеву зв'язку (lig. annularae radii), яку треба розтяти і звільнити проксимальний кінець променевої кістки. Потім від рубців і м'яких тканин очищують ложе у ліктьовій кістці для головки променевої. Головку вправляють і фіксують при зігнутому на 90° передпліччі спицею Кіршнера, проведеною черезшкірно через головочку бічного відростка плечової кістки (eminentia capitata). Відтак, якщо це можливо, зшивають без натягу кільцеву зв'язку і зашивають рану, дренуючи її протягом доби. Руку іммобілізують гіпсовою лангетою і вкладають на клиноподібну подушку. Через 10 днів звільняють пов'язку і починають виконувати супінаційно-пронаційні рухи, а через два-три тижні її скидають, видаляють спицю і виконують активні та пасивні згинально-розгинальні рухи передпліччям.

Чим пізніше дітей оперують, тим гірші функціональні результати. При невдачах після реконструктивної операції і у дітей, старших 14 років, методом вибору повинна бути операція видалення головки променевої кістки. Доступ до суглоба за Кохером. Оголену головку видаляють після резекції на рівні шийки. Відновлюють кільцеву зв'язку. Активно-пасивні рухи починають із четвертого дня після операції.