Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Остеохондропатії
Остеохондропатії кісток нижньої кінцівки
Остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки

Остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки називається ще хворобою Осгуда-Шляттера (Osgood-Schlatter), за іменами авторів, які вперше її описали у 1906 році. За частотою виникнення вона займає друге місце після хвороби Легга-Кальве-Пертеса. Як правило, хворіють хлопчики, переважно у віці 13-15 років, які фізично активні, займаються спортом (футболом). Частіше уражуються горбистості на обох ногах, інколи трапляється однобічне ураження.

Причиною хвороби слід вважати фізичні перевантаження нижніх кінцівок, коли часто перенапружується чотириголовий м'яз стегна, хоча можуть бути інші ще не вияснені чинники.

Хворі скаржаться на невизначеного характеру біль під час навантаження і припухлість у ділянці горбистості великогомілкової кістки.

При огляді чітко видно збільшені у розмірах горбистості з нормальною шкірою і без заангажованості прилеглих м'яких тканин. При пальпації місцева Температура залишається нормальною, при натискуванні на горбистість з'являється локальний біль. Біль також виникає, коли хворий випрямляє зігнуту ногу, а лікар рукою створює супротив цьому. При обстеженні коліна патологічних змін не виявляють. Аналіз крові і температура тіла нормальні.

На рентгенограмах у бокових проекціях особливих змін у горбистостях не виявляють. Збільшення їх у розмірах може не бути, але апофізарна пластинка буває дещо розширеною у нижньому полюсі. Це трапляється внаслідок постійного натягу горбистості власною зв'язкою надколінка під час різкого скорочення чотириголового м'яза. Часто видно фрагменти горбистості, які розділені поперек щілинами просвітлення (мал. 355). Контролюючи рентгенологічно перебіг хвороби, не виявляють стадійних змін у структурі горбистості, характерних для остеохондропатій інших локалізацій. Тому Рохлін Д.Г. не вважає це остеохондропатією, а говорить про хворобу Осгуда-Шляттера (мал. 356).

Мал. З55. Рентгенологічні варіанти хвороби Осгуда-Шляттера.

Тривалість захворювання інколи сягає одного року і закінчується практичним одужанням.

Лікування. У першу чергу хворому рекомендують звести до мінімуму фізичні навантаження — не займатися спортом, не присідати і не вставати з вантажем, а також видають йому довідку про звільнення від фізичних вправ у школі. Хворому допомагають теплові процедури, УВЧ, магніто-терапія, а також користування фіксуючою еластичною манжеткою на коліні (як у футболістів).

Мал. 356. Остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки рентгенологічно.

Щоб пришвидшити перебіг процесу у підлітків, інколи проводять черезшкірне просвердлювання спицею Кіршнера горбистості, щоб утворити в ній 5-6 каналів, в які вростають судини. Недоцільно робити ширший канал у горбистості відкритим способом і вбивати в нього кістковий трансплантат, бо це ушкоджує апофізарний ростковий Хрящ і сприяє передчасному синостозуванню.