Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Остеохондропатії
Остеохондропатії інших кісток зап'ястка

Вперше описали остеохондропатію головчастої кістки Jönsson, тригранної — Zimmer, горохоподібної — Schmir.

Спільною клінічною ознакою остеохондропатії цих кісток є поява болю під час фізичних перевантажень, які локалізуються в їхній проекції на зап'ястку. При огляді виявляють локальну припухлість і деяке обмеження рухів кистю, оскільки при рухах біль посилюється. Особливо збільшується біль при остеохондропатії горохоподібної кістки під час перерозгинання кисті ривком. Під час пальпації можна чітко розмежувати локалізацію болю і визначити попередньо, яка кістка зап'ястка уражена. Остеохондропатію горохоподібної кістки диференціюють зі стилоїдитом ліктьової кістки, який буває у людей фізичної праці.

Діагноз уточнюють рентгенологічно у двох проекціях, а горохоподібну кістку проектують на плівку у спеціальному положенні кисті. На рентгенограмах виявляють нечіткість структури ураженої кістки з ущільненням її тканини у порівнянні з прилеглими кістками зап'ястка.

Перебіг хвороби повільний і може тривати 4-6 місяців.

Лікування полягає у створенні спокою для променево-зап'ясткового суглоба, для чого кисть і передпліччя іммобілізують гіпсовою лангетою. Хворому пропонують не робити жодних навантажень на руку, призначають місцеву фізіо-бальнеотерапію. Як правило, це приводить до повного одужання хворого.