Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання суглобів
Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів
Післятравматичний деформуючий артроз

Післятравматичний деформуючий артроз може розвинутись у будь-якому суглобі внаслідок інконгруентності суглобових поверхонь, після неправильного зрощення уламків при внутрішньосуглобових переломах, частих защемленнях меніска тощо.

Найчастіше післятравматичні артрози виникають після переломів кісточок і відростків великогомілкової кістки, кульшової западини, а також надколінка, коли лікарі недооцінюють важливість ідеальної репозиції уламків.

Залежно від ступеня анатомічної невідповідності суглобових поверхонь артроз може бути безпосереднім продовженням травми або розвиватись поступово під впливом механічного подразнення і статико-динамічних чинників.

Клінічні прояви остеоартрозу. Хворий скаржиться на біль і обмеження рухів у суглобі, його опухання, внаслідок чого порушується функція кінцівки. Під час обстеження виявляють деформацію суглоба, порушення осі кінцівки, обмеження обсягу рухів і біль у суглобі. Часто можуть бути вираженими трофічні розлади і атрофія функціонуючих м'язів кінцівки.

Діагноз ґрунтується виключно на рентгенологічних даних, які дозволяють уточнити характер патологічних змін у суглобі і відповідно вибрати оптимальний метод Лікування.

Лікування. Лікувальна тактика залежить від ступеня інконгруентності суглобових поверхонь, артрозних змін і часу, що минув після травми.

При відносно задовільно репонованих і зрощених кісткових уламках і у початковій стадії післятравматичного артрозу застосовують комплексне консервативне лікування, при умові збереженої нормальної осі кінцівки. Якщо вісь порушена, то ніякі консервативні засоби лікування не допоможуть і артроз буде прогресувати.

Консервативні Методи лікування застосовують у домашніх і поліклінічних умовах, періодично хворих направляють у реабілітаційні центри. Консервативні методи нічим не відрізняються від загальноприйнятих, які застосовують при інших артрозах, на що вказано раніше. Добрі наслідки дає санаторно-курортне лікування (Хмільник, Куяльник, Немирів, Любінь Великий).

Хворим, що займаються фізичною працею, рекомендують легшу роботу, щоб не перевантажувати кінцівки, при неправильному положенні стопи — супінатори, пронатори чи ортопедичне взуття. Щоб розвантажити кінцівку, пропонують користуватись палицею.

Консервативне лікування значно допомагає хворим, і більшість з них здатна приступити до попередньої праці.

Якщо кісткові уламки зрослись неправильно або не зрослись і є незначні явища артрозу, що виявляють рентгенологічно, проводять відновну або реконструктивно-відновну операцію з метою відновлення нормального анатомічного співвідношення суглобових поверхонь, що запобігає подальшому прогресуванню артрозу. Принцип операції полягає в роз'єднанні неправильно зрощених уламків кістки і їх репозиції під візуальним контролем так, щоб хрящові суглобові поверхні ідеально співпадали, а уламки були надійно фіксовані.

Ми не наводимо опису техніки виконання операцій, оскільки вони на різних суглобах бувають різними, а характер і їхній обсяг вирішують індивідуально, стосовно кожного конкретного випадку.

При вираженому артрозі, стійкому болю і порушенні функції, особливо нижньої кінцівки, доводиться виконувати радикальні операції. При артрозі колінного суглоба важливо відновити вісь кінцівки, тому, при необхідності, виконують ендопротезування, а у людей фізичної праці — артродез. Методом вибору при артрозах гомілковостопного суглоба на сьогодні залишається операція артродезу незалежно від віку і професії хворого. Питання ендопротезування гомілковостопного суглоба дотепер залишається проблематичним, хоч за кордоном ендопротезування застосовують досить широко.