Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання суглобів
Інфекційні артрити відомої етіології
Бруцельозний артрит

На бруцельоз хворіють люди, які були в контакті з хворими тваринами або вживали їхнє м'ясо, обробляли шкіру тощо.

Бруцельоз — це хронічне інфекційне захворювання, зумовлене Brucella melitensis, при якому часто уражуються суглоби (50- 90 %).

Бруцели попадають в Організм людини через травний шлях, ушкоджену шкіру, слизові тощо. З Кров'ю вони розносяться у Лімфатичні вузли, селезінку, печінку, де утворюють стійкі вогнища і звідки знову періодично попадають у кров'яне русло, уражаючи серцево-судинну, нервову системи, Опорно-руховий апарат.

Артрит, як правило, розвивається на висоті лихоманки, оскільки хвороба має хвилеподібний перебіг, або в період одужання людини.

За Пандиковим Г., середня тривалість хвороби становить 10 місяців.

Бруцельозні ураження суглобів клінічно можуть проявлятись по-різному. Найчастіше вони бувають токсикоалергічними, оскільки бруцельозний антиген сенсибілізує організм і зумовлює алергію.

При бруцелемії можливий метастатичний механізм ураження суглобів із піогенним артритом і кістково-хрящовою деструкцією.

Як правило, на початку хвороба проявляється артралгіями, які через декілька днів минають, тому їх виникнення Кушелевський Б.П. (1961) пов'язує з алергічним станом організму. Це підтверджується гістологічними дослідженнями синовіальної оболонки (взятої під час артралгії), в якій виявляли серозне запалення.

Гострий і підгострий бруцельозні токсикоалергічні поліатрити характеризуються сильним болем і обмеженням функції суглобів. Суглоби бувають опухлими, інколи внаслідок синовіїту, гіперемованими з локальною гіпертермією. Клінічний перебіг такого поліартриту сприятливий, і всі вказані прояви через декілька днів щезають. На рентгенограмах суглобів патологічних змін не виявляють.

Хронічний бруцельозний артрит є метастатичним, і частіше уражуються один або декілька великих суглобів (колінний, гомілковостопний, рідше кульшовий і ліктьовий), хоча не виключена можливість ураження інших суглобів. Такі хронічні Артрити, як правило, виникають вже після лихоманки, і, оскільки вони супроводжуються деструкцією суглобового хряща з крайовими кістково-хрящовими розростаннями, це спричинює явища деформуючого артрозу. Інколи може виникнути нагноєння суглоба, що значно руйнує його, а Лікування затягується на кілька місяців із виникненням анкілозу.

Слід відзначити, що при бруцельозі можуть уражатись міжхребцеві диски, крижово-клубове з'єднання тощо. Найчастіше міжхребцеві диски уражуються у поперековому відділі хребта молодих чоловіків.

На рентгенограмах виявляють ураження одного-трьох дисків, внаслідок чого міжхребцеві щілини звужені, а в прилеглих до них хребцях буває деструкція субхондрального шару, що спричинює клиноподібну деформацію, а також з'являються крайові кістково-хрящові розростання.

На рівні уражених дисків осифікується передня поздовжня зв'язка, що з'єднує хребці у вигляді класичного спондильозу, а потім спондилоартрозу, оскільки уражуються суглоби хребців. Бувають випадки бруцельозних напливних абсцесів.

Інколи ураження хребта поєднуються з бруцельозним сакроілеїтом зі скостенінням зв'язок, що нагадує хворобу Бехтерева. Але при сакроілеїті буває сильний біль з іррадіацією у нижні кінцівки, зменшення поперекового лордозу, напруження поперекових м'язів і локальна болючість при постукуванні по остистих відростках.

При бруцельозі трапляються пері- і параартрити, що клінічно проявляються бурентами (мал. 322), лігаментитами, тендовагінітами. З часом це також зумовлює осифікацію параартикулярних тканин і обмеження амплітуди рухів у суглобі.

Мал. 322. Бруцельозні бурсити дорсальної поверхні променево-зап’ясткових суглобів.

У 24 % хворих (за Рагозе П.І., 1972) рентгенологічно виявляють періостити, перихондрити, остеоперіостити і навіть остеомієліти.

Діагноз бруцельозу ґрунтується на анамнезі: контакт із хворими тваринами, вживання сирого молока, м'яса та інших продуктів тваринництва у зоні зараження, — а також на клінічних ознаках, характерних для цієї хвороби: хвилеподібна лихоманка, збільшення селезінки і печінки, ураження суглобів тощо.

Важливим у діагностиці є проведення серологічної проби Райта, наявність пришвидшеної, аглютинації Хеддльсона і, особливо, опсонофагоцитарної реакції, яка є дуже специфічною для бруцельозу, а також реакції зв'язування комплементу.

Також специфічною є внутрішньошкірна проба з бруцеліном за Бюрне, яка буває позитивною з восьмого дня хвороби.

Лікування гострого і підгострого бруцельозу полягає у призначенні антибіотиків, які застосовують до зниження температури тіла і продовжують курс протягом 3-4 тижнів, але у менших дозах, біоміцин протягом 7-8 днів з інтервалом 10-14 днів (три курси).

При хронічному бруцельозі використовують антибіотики у поєднанні з вакциною (вбитими бруцелами).

При ураженні суглобів застосовують іммобілізуючі засоби, призначають теплові процедури, аналгетики, при ексудації — кортикостероїди. У відновний період проводять ЛФК, фізіо-бальнеотерапію, санаторно-курортне лікування (Одеса, Євпаторія, Любінь Великий).