Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання суглобів
Артрити невстановленої етіології
Ювенільний ревматоїдний артрит

Ця форма ревматоїдного процесу у дітей має деякі особливості. Хвороба може мати суглобову форму (анкілозуючий поліартрит) і суглобово-вісцеральну форму, так звану хворобу Стілла (Стілла-Шоффара).

Суглобова форма ревматоїдного артриту найчастіше починається у ранньому дитинстві. За даними Manheimer R.H., Green R.C., Kroll F. (1959), які обстежували дітей у Нью-Йорку, у 54 % випадків захворювання починається до п'ятирічного віку.

Характерним є те, що ревматоїдний процес починається підгостро у будь-якому суглобі, ледь помітно прогресує, уражуючи інші суглоби. Але ревматоїдний артрит може обмежитись лише одним суглобом, що, за даними Bywaters Е. і Ensell (1963), трапляється у 50 % випадків. Найчастіше уражуються колінні суглоби і суглоби пальців рук. Інколи хребет із його наступним анкілозуванням.

Незважаючи на прогресування процесу з виникненням типових деформацій, підвивихів та анкілозування, при юнацькому ревматоїдному артриті не буває лихоманки, анемії і схуднення. Підшкірні ревматоїдні вузлики спостерігаються рідко, але інколи хвороба супроводжується іритом, іридоциклітом тощо.

Аналіз крові вказує на збільшену ШОЕ і незначний лейкоцитоз. Особливо слід відзначити те, що ревматоїдного фактора у крові не знаходять. Реакція Ваалера-Роузе та інші проби є від'ємними.

Рентгенологічним обстеженням виявляють класичні зміни у суглобі, залежно від стадії ревматоїдного процесу, — остеопороз, деструкцію, анкілоз фіброзний або кістковий. Bardfeld R., Streda А. (1963) вказують, що виражені рентгенологічні зміни у суглобі видно вже через 3-6 років від початку хвороби.

Клінічний перебіг захворювання у дітей не відрізняється від його перебігу у дорослих. При сприятливому перебізі процесу та кваліфікованому лікуванні хворий інколи може вилікуватись, але у переважної більшості хворих, незважаючи на ремісії, ревматоїдний процес прогресує і спричиняє інвалідність внаслідок деформацій, контрактур та анкілозів.

Суглобово-вісцеральна форма ревматоїдного поліартриту буває у дорослих і дітей. Поліартрит супроводжується ураженням внутрішніх органів: серцево-судинної системи або нирок (суглобово-ниркова форма), легенів, нервів.

Інколи зустрічається дуже тяжка форма клінічного перебігу суглобово-вісцерального поліартриту, яку Нестеров назвав септичною формою, але вперше її описали Coste F., Delbarre F. у 1953 році як polyarthritis grave. Ця форма починається гостро в юнацькому віці, швидко прогресує, супроводжується лихоманкою, септичним станом, ураженням внутрішніх органів, васкулітом і важко піддається лікуванню.

У дітей суглобово-вісцеральну форму ревматоїдного поліартриту вперше описав у 1897 році Still G.

Хвороба Стілла у переважної більшості дітей починається у віці 2-5 років, хоч описані випадки хвороби на першому році життя. Для цієї хвороби характерним є те, що, крім ураження суглобів, наявна полілімфаденопатія, спленомегалія, лихоманка, анемія.

Як правило, хвороба починається гостро, із значним підвищенням температури тіла, опуханням найчастіше колінних, променево-зап'ясткових суглобів із різким болем. Пізніше у процес втягуються суглоби кисті, інколи хребта.

Особливістю ураження суглобів є розвиток синовіїту з наступним виникненням проліферативних змін, особливо у періартикулярних тканинах, але без значних деформацій суглобів і анкілозування.

Лихоманка майже завжди супроводжується пітливістю і висипкою (скарлатино-подібною, петехіальною, плямистою тощо) на тулубі, обличчі і кінцівках, яка безслідно щезає при зниженні температури тіла. Відтак збільшуються лімфатичні вузли, частіше у верхній половині тулуба, і селезінка у 75 % дітей (Сорешап W., 1955). Крім цього, буває перикардит, який, за Копеманом, може бути першою ознакою хвороби, що виявляють рентгенологічно, оскільки він може мати прихований перебіг. Також трапляється ірит, поліневрит тощо.

Аналіз крові виявляє збільшену ШОЕ і нейтрофільний лейкоцитоз, а ревмопроби (Ваалера-Роузе, латекс-тест) — від'ємні.

На рентгенограмах, на відміну від ревматоїдного процесу у дорослих, значних деструктивних змін і анкілозування суглобів не буває. При сприятливому перебізі хвороби, за Ільїнським П.І. (1948), Корольовою Н.І., Євтушенком Т.Н. (1958), функція суглобів може повністю відновитись. Однак постійна лихоманка, болі у суглобах, прогресуюча анемія дуже виснажують дитину, виникає кахексія, що інколи спричинює смерть від інтеркурентних інфекцій чи амілоїдозу.

Комплексне лікування ювенільного ревматоїдного артриту таке ж, як і ревматоїдного поліартриту у дорослих.

Wissler і Fanconi описали ще одну форму неспецифічного ураження суглобів у дітей, яка не вкладається в ознаки ревматоїдного і ревматичного захворювання. Вони назвали цей синдром "алергічним псевдосепсисом". Це захворювання проявляється дуже слабо вираженим артритом, але супроводжується гектичною лихоманкою, рецидивуючою еритемою, помірною аденопатією і спленомегалією, лейкоцитозом і анемією.

Щодо виділення цієї хвороби в окрему нозологічну одиницю існують різні думки. Наприклад, Forestier вказує, що у деяких випадках хвороба з часом переходить у ревматоїдний артрит, Grenet вважає її атиповою формою ревматизму, а Bernheim — інфекційним ревматизмом (Астапенко М.Г., Пихлак Э.Г., 1966).