Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Деформації грудної клітки
Синдром Тітце (Tietze)

Синдром Тітце виділений цим автором у 1921 році в окрему нозологічну одиницю, клінічно проявляється болючим потовщенням передніх кінців перших двох (частіше першого) ребер біля груднини, інколи ділянки груднино-ключичного суглоба.

Хворі, як правило, звертаються до лікаря з приводу болю і локальної припухлості.

Найчастіше синдром Тітце буває лівобічним, але інколи двобічним, причому однаково часто як у чоловіків, так і у жінок у віці 20-30 років.

Дотепер причина синдрому не відома, хоча Тітце пов'язував його виникнення з поганим харчуванням, із надривним кашлем при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Хоча ці припущення підтверджуються на практиці, але часто в анамнезі можна відзначити значні перевантаження плечового пояса у спортсменів, людей фізичної праці тощо, хоча інколи встановити причину не вдається.

Також Brzezicska В. (1969), Pohl R., Wiener К. (1957) вказують, що причиною синдрому можуть бути надриви суглобових капсул, розриви зв'язок у груднино-реберних або груднино-ключичному суглобах при фізичних перевантаженнях.

Рейнберг С.А. (1964) пояснює появу синдрому як патологічну перебудову після перевантажень. Не виявлено ні порушень у кровопостачанні реберних хрящів (Tietze, 1921), ні інфекційного чинника, які могли б спричинити синдром.

При гістологічному дослідженні інколи не знаходять змін у хрящовій і кістковій тканинах або виявляють звапніння і фіброзні розростання в хрящі, з наявністю вузликів із фібробластів і великих клітин, а також розростання хряща.

Хвороба може починатися гостро, і тоді хворі відчувають локальний біль біля груднини під час кашлю або глибокого вдиху, але частіше вона має повільний перебіг протягом кількох тижнів або місяців з відчуттям незначного болю.

При огляді видно припухлість у ділянці груднино-ключичного суглоба. Шкіра нормального кольору. Рухи в суглобах верхньої кінцівки збережені в повному обсязі, але хворий може відчувати посилення болю у ділянці груднино-ключичного суглоба під час підняття рук догори і під час кашлю.

При пальпації визначається деяке згрубіння стернального кінця ключиці та припухлість у ділянці груднино-ключичного суглоба. Місцева температура в межах норми. Лабораторні дослідження крові та сечі теж нормальні.

Хвороба стосується реберних хрящів, тому немає характерних рентгенологічних ознак і патологічних змін на рентгенограмах не видно. Однак Рейнберг вважає, що при динамічному спостереженні на рентгенограмах вдається побачити порушення звапніння ураженого реберного хряща, передчасну появу звапнілих кісткових острівців по його краях та потовщення.

Але через певний час рентгенологічна картина може змінюватися. У кістковому передньому кінці ребра з'являються періостальні нашарування, у зв'язку з чим ребро потовщується, а міжреберні простори звужуються. Потім ребро може зливатися з хрящем. Найточніше зміни можна виявити за допомогою комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії.

При повному обстеженні хворого синдром Тітце не доводиться ні з чим диференціювати.

Лікування. Рейнберг вважає, що як усякий перебудовний процес у кістках синдром Тітце має сприятливий перебіг і прогноз.

Однак, враховуючи чинники виникнення хвороби, у першу чергу необхідно створити спокій для ураженої ділянки. Для цього верхню кінцівку з надпліччям іммобілізують гіпсовою шиною на відвідній клиноподібній подушці.

Dmochowski J. (1958) пропонує проводити міжреберну новокаїнову блокаду. Корисними можуть бути і обезболюючі препарати, а також дипроспан, діалган (хонд- ромодулятори).

Інколи допомагають дві-три місцеві ін'єкції кортикостероїдів з інтервалом у 4-5 днів.

D'Agostino А. і Loria L. вказують, що може допомагати рентгенопромінення ділянки ураження.

Однак судити про ефективність лікування важко, тому що синдром Тітце має схильність до самостійного затухання і ремісії.