Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Деформації грудної клітки
Лопатковий хрускіт

Лопатковий хрускіт (клацання) вперше описаний Воіпе (1869), а у 1930 році Астраханский В.А. опублікував опис 12 випадків та Новаченко М.П. у 1968 році — 9 випадків. За 47 років хірургічної діяльності ми лікували більше 10 хворих, які звертались зі скаргами на хрускіт під час рухів лопаткою чи рукою.

Слід згодитись з думкою деяких авторів (Астраханский В.А., Новаченко М.П.), які вважають, що хрускіт є лише одним із клінічних симптомів, який буває при різних захворюваннях плечового пояса і не є якоюсь хворобливою нозологічною одиницею.

Астраханский В. пропонує називати цей хрускіт "хрусткий антескапулярний бурсит".

Кітнері (Kшttnery) цілком обґрунтовано вважає, що причиною відчуття хрускоту може бути наявність "гігроми слизистої сумки" (бурситу), екзостозів лопатки чи підлеглого ребра або їх періоститів. Ми спостерігали у двох хворих остеохондрому лопатки і у одного хворого екзостоз п'ятого ребра, що було чітко видно на косій тангенційній рентгенограмі лопатки. Хрускіт буває різної інтенсивності, тому його можна відчути на відстані, коли хворий рухає рукою і лопаткою, або коли під час руху на ділянку лопатки покласти долоню. Характер хрускоту також буває різним: від чіткого хрустіння при рухах лопаткою і напружуванні м'язів, відчуття клацання, аж до звуку "жування вівса конем", за Galvani.

Долонею також можна уточнити, що звук локалізується в ділянці нижнього кута лопатки або дещо вище.

Функція верхньої кінцівки залишається нормальною, і в ділянці лопатки жодного болю хворий не відчуває, хоча Новаченко М.П. вказує, що може бути ослабленою функція руки, спостерігається навіть тремтіння при рухах.

Важко виявити антескапулярний бурсит, якого на контрольній рентгенограмі не видно. Астраханский у цих випадках виявляє "акустичний резонуючий феномен" — зниження тону і ослаблення звучності лопаткового хрускоту під час глибокого вдиху. Новаченко вважає, що цей феномен, за Астраханським, може бути вирішальним при діагностиці антескапулярного бурситу.

Лікування. Ми не згідні з тезою Новаченка М.П. (1968), що лікування хворих на лопатковий хрускіт лише хірургічне. Нами отримано добрі результати у декількох хворих після консервативного лікування протягом двох-трьох тижнів. Обов'язковою є гіпсова іммобілізація верхньої кінцівки і лопатки, а також теплові процедури на ділянку лопатки (УВЧ, озокерито-парафінові аплікації, грязелікування).

Операцію необхідно виконувати обов'язково тоді, коли виявлено екзостоз чи остеому на лопатці чи на підлеглому ребрі. Оперативне лікування полягає у вертикальному лінійному розтині тканин ближче до хребтового краю тіла і нижнього кута лопатки. Після розсічення м'язів відкривається доступ до підлопаткової ділянки. Якщо виявлено остеому чи екзостоз на лопатці, найчастіше в її нижньому куті, тоді резектують уражену ділянку в межах здорової кістки. У подібних випадках важко виконати підокісну резекцію ребра, тому ми обмежувалися резекцією екзостозу. Ми не отримали задоволення від операції у двох хворих з передлопатковим бурситом, тому що як такого бурситу не знайшли, але після операції хрускіт зник.

Синдром драбинчастих м’язів

Синдром драбинчастих м'язів (scalenus-syndrom) вперше описаний у 1927 році Adson і Coffey. Хворі звертаються до лікаря за допомогою у зв'язку з появою надключичного болю, який посилюється при рухах головою. При огляді видно, як хворий вимушено втримує голову, а пальпаторно відчувається напруження драбинчастого м'яза, локальний біль, а також захисна контракція m. sternocleidomastoideus.

Потім можуть з'явитися судинно-неврологічні розлади.

Синдром драбинчастого м'яза може бути зумовленим наявністю природжених шийних ребер, але це необов'язкове явище.

Появу синдрому при шийних ребрах пояснюють їхнім прогресуючим скостенінням, тому що він трапляється у віці після 18 років (Биезинь А.П., 1968). Синдром може бути наслідком спазму м'язів, зменшення еластичності судин і нервів у міру дозрівання організму, початку розвитку шийного спондильозу. У таких випадках синдром драбинчастих м'язів ефективно лікують консервативними засобами (масажем, тепловими процедурами, обезболюючими, спазмолітиками тощо). Синдром при наявності шийних ребер не піддається консервативній терапії, і тому при рецидивуючому або стійкому болю хворих доводиться оперувати — видаляти шийне ребро.