Психіатрія - О. К. Напрєєнко 2001

Загальна психіатрія
Розлади пам'яті та уваги

Пам’ять — це психічний процес запам’ятовування (фіксації), збереження (ретенції), відтворення (репродукції) та впізнавання слідів інформації. Подібно до того, як сприймається відображення об’єктивної реальності в даний момент, пам’ять відтворює раніше сприйняту реальність. Вона пов’язує минуле з теперішнім, надає людському досвіду характеру безперервності, є основою психічного розвитку та однією з передумов інтелекту.

Розрізняють такі види пам’яті:

✵ рухову (проявляється здатністю до репродукції рухів та поведінки, є основою умінь і звичок);

✵ наглядну (чуттєву);

✵ емоційну (афективну);

✵ логічну;

✵ механічну (на противагу логічній задовольняється механічним запам’ятовуванням, не зв’язує матеріал за законами логіки).

За характером домінуючої активності можна також говорити про види пам'яті (слухову, зорову, смакову, нюхову, тактильну та загального відчуття — положення тіла в просторі).

Під час запам'ятовування фіксується і закріплюється нова інформація шляхом зв'язування, консолідації її з раніше отриманою. Процес запам'ятовування може бути мимовільним і довільним. Довільне запам'ятовування має цілеспрямований характер, мимовільне не ставить перед собою певної мети і відбувається ніби "само собою".

Розрізняють два основних види збереження інформації в пам'яті. А саме, короткочасну і тривалу пам'ять. Для короткочасної характерне утримання інформації від кількох секунд до однієї-двох діб. Це оперативна пам'ять, пов'язана вона з циркуляцією біоелектричних імпульсів замкнутими нервовими шляхами. За достатньої тривалості цього процесу його сліди, через необоротні зміни структури білкових молекул нейронів, консолідуються і стають основою тривалої пам'яті. Інформація зберігається в такій пам'яті протягом місяців, років. У процесі відтворення відбуваються актуалізація матеріалу тривалої пам'яті, його перехід до оперативної. Відтворення тісно пов'язане з процесом збереження матеріалу в пам'яті та запам'ятовуванням.

Процеси запам'ятовування, відтворення та впізнавання є активними компонентами пам'яті. Для них важливе значення має стан свідомості. При повній втраті свідомості до відповідного відрізку часу спогади відсутні. При частковому її порушенні запам'ятовування та репродукція фрагментарні, спогади неповні й неточні.

Морфофункціональною основою пам'яті є спільна робота складного комплексу апаратів мозку — кіркових центрів аналізаторів, структури кола Пейпеца (гіпокамп, мамілярні тіла, Гіпоталамус, поясна звивина), ретикулярної формації, гліальних елементів мозку.

Нормальна пам'ять не у всіх однакова. На неї впливають такі чинники, як тренування, емоції, втома, недосипання, соматичні й нервово-психічні недуги. Значно змінюється пам'ять залежно від віку. Порушення може виражатися в більших чи менших розладах її компонентів. У старечому віці частіше страждає процес запам'ятовування нового матеріалу поточних подій за одночасного збереження здатності до відтворення вражень минулого.

У клініці психічних захворювань розрізняють такі патології пам'яті:

1) гіпермнезія;

2) гіпомнезія та амнезії (ретроградна, антероградна, антероретроградна, ретардована, фіксаційна, прогресуюча);

3) парамнезії (псевдоремінісценції, конфабуляції, криптомнезії).

Гіпермнезія, гіпомнезія та амнезії належать до кількісних, а парамнезії — до якісних розладів пам'яті.

Гіпермнезія проявляється підвищеною здатністю до відтворення інформації з минулого, хоча не втрачена можливість і посиленого запам'ятовування. Спостерігається при маніакальних станах (МДП), шизофренії з афективними коливаннями, гарячці.

Гіпомнезія (ослаблення пам'яті) проявляється утрудненнями під час запам'ятовування чи відтворення матеріалу або може стосуватися обох зазначених процесів. Спостерігається при астенічних і депресивних станах, судинних та органічних захворюваннях головного мозку, на початку старечої недоумкуватості. Такі хворі погано засвоюють нове, події відтворюють неповно, розпливчасто.

Амнезія — це втрата пам'яті на події певного відрізку часу. Вона спостерігається при органічних ураженнях головного мозку, хронічному алкоголізмі, після втрати чи потьмарення свідомості. Якщо втрата пам'яті стосується подій, котрі передували розладу притомності, йдеться про ретроградну амнезію. Прогалинами в спогадах на період після опритомнення характеризується антероградна амнезія. Поєднання обох описаних станів визначають як антероретроградну амнезію. Якщо порушення пам'яті виникає через певний час після опритомнення, діагностують ретардовану амнезію.

Під фіксаційною амнезією розуміють втрату здатності запам'ятовувати поточні події, дати, імена.

Наростаюча втрата здатності запам'ятовувати з поступовим спустошенням запасів пам'яті характеризує прогресуючу амнезію. При цьому відбуваються процеси у порядку, що зворотний до такого під час набування запасів пам'яті — від недавно отриманої інформації до старої (закон зворотного руху пам'яті, або закон Рібо). В останню чергу втрачається давно набутий, добре організований матеріал пам'яті, який стосується автоматизованих навичок.

Анекфорія — порушення пам'яті (головним чином — відтворення), коли окремі події, образи згадуються під час споминів про них інших людей.

Амнезія системна — втрата пам'яті, пов'язана з психічною травмою, що стосується не певних відрізків часу, а змісту окремих деталей. Пам'ять про загальну ситуацію збережена.

Амнезії, що стосуються певного відрізку часу, спостерігаються при пароксизмальних та сутінкових розладах свідомості, епілепсії, травмах голови, тяжких мозкових інфекціях, патологічному сп'янінні. Стійке зниження пам'яті характерне для церебрального атеросклерозу, сифілісу мозку, прогресивного паралічу, тяжких хронічних отруєнь, епілептичного недоумства.

До якісних порушень пам'яті належать парамнезії — спотворення або обман пам'яті. Серед них виділяють псевдоремінісценції, конфабуляції та криптомнезії.

Псевдоремінісценції — найпростіший та найпоширеніший вид парамнезій. Характеризуються помилковим спогадом часу — давно пережита подія згадується як така, що недавно відбулася. Хворий, який тривалий час провів у психіатричному стаціонарі, на запитання, що він робив учора ввечері, розповідає про відвідини кінотеатру, зустріч з колегами або якусь іншу цілком реальну подію з минулого.

При конфабуляції прогалини пам'яті заповнюються фантастичними, вигаданими спогадами. Змістом конфабуляції можуть бути неймовірні події, яких насправді не було і які не могли бути в житті хворого (зустрічі з видатними людьми, геніальні відкриття, незвичайні пригоди). Такі фантастичні конфабуляції спостерігаються при прогресуючій амнезії та певних видах порушення мислення (парафренна маячня).

Криптомнезія — це спотворення пам'яті, що проявляється її ослабленням та втратою різниці між подіями, котрі справді спостерігалися в житті хворого, й почутим, побаченим уві сні, прочитаним. В одних випадках почуте, побачене, прочитане згадується як подія з власної біографії (механізм присвоєння), у інших, навпаки,— реальні події з життя хворого пригадуються як почуте, побачене, прочитане, таке, що відбувалося з іншими людьми (механізм відчуження).

Описані так звані редуплікуючі парамнезії, при котрих одні й ті ж події хворий відтворює в різних варіантах, як одне й те саме і водночас — по-іншому. Цей вид парамнезій тісно пов'язаний із уже згаданим явищем дереалізації.

Фантазми істеричні — вигадування незвичайних подій, яких насправді не було, прагнення поставити себе в центр уваги. Спостерігається при істерії, істеричній психопатії. Хворий з чуттєвою яскравістю переживає своє несправжнє сприйняття як щось вірогідне.

Фантазми паралітичні — вигадування безглуздого змісту, що характерне для недоумства. Спостерігається, наприклад, у разі прогресивного паралічу.

До порушення пам'яті, зокрема, належить Корсаковський амнестичний синдром при хронічному алкоголізмі, описаний уперше в 1887 р. Для нього характерне поєднання фіксаційної, ретро- і антероградної амнезії, амнестичної дезорієнтації та парамнезій (псевдоремінісценцій, конфабуляцій). При корсаковському синдромі часто спостерігається конфабуляторна сплутаність, втомлюваність, млявість, інактивність, інколи ейфорія. Окрім хронічного алкоголізму, корсаковський амнестичний синдром буває й при інших органічних ураженнях головного мозку, інтоксикаціях, пухлинах, прогресивному паралічі.

Увага є формою організації психічних процесів, що проявляється вибірково (селективно), у певній концентрації та відносній стійкості. Як організуючий чинник активної поведінки увага дає можливість зосередитися на об'єкті, який, у свою чергу, здатний привернути до себе увагу.

Умовні зв'язки, що виникають у разі повторного задоволення потреби, визначають концентрацію та вибірковість акту уваги, який первинно, за походженням, є орієнтувальним рефлексом. Селективність уваги випливає з утворення в кірковій речовині великого мозку джерела збудження — домінанти. Концентрація уваги пов'язана з посиленням збудження в домінанті, яке супроводжується пригніченням інших ділянок кори. Відносна стійкість уваги залежить від здатності домінанти зберігати збудження. Традиційно розрізняють пасивну та активну увагу.

Пасивна увага є, власне, безумовним орієнтувальним рефлексом на подразники, що мають життєве значення. Основна потреба в самозбереженні змушує Організм до орієнтації — уваги. Активна увага передбачає задум, несе в собі елемент творчості. У цьому разі увага спрямовується на об'єкт шляхом свідомої організації психічної діяльності, котра складається в процесі соціального досвіду з урахуванням інтересів, досвіду, професії. Людина навчається концентрувати увагу не обов'язково на подразниках високої інтенсивності, але й на слабких, якщо вони мають значення для діяльності. В межах норми увага неоднакова в різних людей. Вона змінюється в однієї і тієї самої особи залежно від інтересу до об'єкту, настрою, стану свідомості, втоми, прийому алкоголю, наркотиків, ліків.

Увага — складна функція. В ній розрізняють низку якостей, а саме: об'єм; розподіл; перемикання; концентрація; стійкість.

Важливою якістю є об'єм уваги — можливість охопити низку об'єктів одночасно. З цією характеристикою пов'язаний розподіл уваги, що полягає в здатності одночасно стежити за об'єктами різної природи. Уміння розподілити увагу є індивідуальним, може поліпшуватися шляхом тренування.

Велике значення для психічної активності має здатність перемкнути увагу з одного об'єкта на інший. У нормі це відбувається цілеспрямовано, зі збереженням концентрації та стійкості.

Концентрація та стійкість уваги надають можливості зосередитися на тривалий час у певному напрямку. Недостатня стійкість уваги призводить до відволікання, неуважності.

Спостерігаються такі форми порушення активності уваги.

Відволікання уваги — надмірна рухливість уваги, перемикання її з одного об'єкта на інший. Воно характерне для маніакальної фази маніакально-депресивного психозу. Зворотне явище — загальмованість уваги — спостерігається в депресивну фазу цього ж самого МДП, при хронічному епідемічному енцефаліті, інших органічних ураженнях головного мозку.

Недостатня здатність до перемикання (загальмованість) уваги пов'язана із в'язкістю мислення та схильністю до деталізації, притаманна хворим на епілепсію, з органічними ураженнями головного мозку. Зменшення уваги та порушення її розподілу спостерігаються при ураженні судин мозку, особливо при церебральному атеросклерозі.

Виснаження уваги властиве астенізованим пацієнтам з тяжкими тривалими соматичними недугами, хворим на неврастенію, з органічним ураженням головного мозку.

Апрозексія — повне випадіння уваги.

Виражене недоумство супроводжується повною дезінтеграцією активної уваги. Довше зберігається інтактною пасивна увага, коли хворий все ще повертається до джерела інтенсивного світла чи звуку.

Своєрідне спотворення уваги спостерігається при шизофренії. Хворий зосереджується на патологічних переживаннях (галюцинації, нав'язливі стани, маячні ідеї). В окремих випадках Шизофренія супроводжується й загальним ослабленням уваги, її відволіканням, загальмованістю.

Контрольні запитання

1. Визначення пам'яті, її види та процеси.

2. Класифікація порушень пам'яті.

3. Гостра епізодична амнезія.

4. Тимчасові амнезії.

5. Прогресуюча амнезія.

6. Парамнезії — псевдоремінісценції, конфабуляції, криптомнезії, редуплікуючі парамнезії.

7. Визначення уваги, її види та властивості.

8. Розлади уваги. Захворювання, для яких характерні розлади уваги та пам'яті.