Цитологія, загальна гістологія та ембріологія - В. К. Напханюк 2002

Тканини
Тканини внутрішнього середовища
Лімфа

Лімфа (лат. lympha — волога) — жовтувата рідина білкової природи, що протікає в лімфатичних судинах і капілярах.

Лімфа складається з лімфоплазми і формених елементів.

Лімфоплазма за своїм складом близька до плазми крові, але містить менше білка. Серед фракцій білка лімфоплазми альбуміни переважають над глобулінами. Частина білків представлена ферментами: діастазою, ліпазою і гліколітичними ферментами. Крім того, лімфоплазма містить також нейтральні жири, Вуглеводи, NaCl, Na₂CO₃, сполуки, до складу яких входять кальцій, магній, залізо.

Формені елементи переважно представлені лімфоцитами (98 %), а також моноцитами, іншими видами лейкоцитів, інколи в складі лімфи виявляються й еритроцити.

Лімфа утворюється у лімфатичних капілярах тканин і органів, куди під впливом різних чинників, а саме осмотичного і гідростатичного тиску, з тканин постійно надходять різні компоненти лімфоплазми.

Склад лімфи постійно змінюється, тому розрізняють периферійну лімфу (від тканин до лімфатичних вузлів), проміжну (після проходження через Лімфатичні вузли), центральну (лімфа грудної та правої лімфатичних проток).

Препарати для вивчення

Препарат 16. Мазок крові людини (рис. 47).

Мале збільшення. При такому збільшенні видно численні еритроцити, забарвлені у блідо-рожевий колір, серед яких помітні темнозабарвлені ядра лейкоцитів. Необхідно вибрати місце з добре зафіксованими еритроцитами.

Велике збільшення. Серед еритроцитів видно лейкоцити — 1-5 у полі зору. Найчастіше трапляються сегментоядерні нейтрофіли, які мають темно-фіолетове сегментоване Ядро і майже прозору (слабо-рожеву) цитоплазму з дуже дрібною зернистістю, яку важко розрізнити. Еозинофільні гранулоцити вирізняються яскраво вираженою оксифілією цитоплазми з великими рожевими гранулами однакового розміру, ядро менш щільне, ніж у сегментоядерного нейтрофіла, і здебільшого має два сегменти (інколи — три). Базофіли виявляються рідко, для них характерна наявність блідого, не завжди повністю сегментованого ядра і фіолетових гранул різного розміру в цитоплазмі. Лімфоцити мають округле ядро й невеликий обідок цитоплазми. Хроматин в ядрі різко конденсований, на препараті має темно-фіолетове забарвлення. Малі, середні та великі лімфоцити вирізняються не тільки розмірами, а й щільністю ядер. Малі мають конденсований хроматин в ядрі й вузький обідок цитоплазми, середні — менш конденсований хроматин, обідок цитоплазми ширший. Ядро великого лімфоцита ще більше і пухке, об’єм цитоплазми теж більший.

Рис. 47. Мазок крові людини. Забарвлення за Романовським — Гімзою. х 900:

1 — еритроцити; 2 — лімфоцити (малий, середній); 3 — моноцит; 4 — нейтрофільні гранулоцити; 5 — еозинофільний гранулоцит; 6 — базофільний гранулоцит; 7 — тромбоцити

Моноцити легше знайти на периферії мазка. Це великі клітини зі значною зоною цитоплазми блакитного кольору, великим бобоподібної або неправильної форми ядром.

Тромбоцити невеликі за розмірами (утричі менші за еритроцити), розташовуються невеликими групами між клітинами, мають слабо-фіолетове забарвлення.

Зарисувати препарат. На рисунку позначити: 1) еритроцити; 2) лімфоцити (малий і середній); 3) моноцит; 4) нейтрофільні гранулоцити; 5) еозинофільний гранулоцит; 6) базофільний гранулоцит; 7) тромбоцити.

Лейкоцитарна формула — це процентне співвідношення різних видів лейкоцитів у мазку периферійної крові.

Підрахунок лейкоцитарної формули. Переміщуючи препарат послідовно згори вниз і зліва направо, підраховують кількість різних видів лейкоцитів у кожному полі зору. Кожний лейкоцит відмічається на спеціальній схемі у графі, що відповідає даному виду лейкоцита. Загальна кількість підрахованих лейкоцитів усіх видів має бути не менше 100. Одержані дані складають за кожною графою і розраховують процентний вміст кожного виду лейкоцитів, вважаючи за 100 % загальну кількість підрахованих лейкоцитів (рис. 48).

Гемограма — це певне кількісне співвідношення між форменими елементами крові людини у фізіологічних умовах (рис. 49).

Електронні мікрофотограми (рис. 50-57) поповнять знання студентів з цього розділу.

Рис. 48. Лейкоцитарна формула

Рис. 49. Гемограма

Контрольні питання

1. Загальна характеристика тканин внутрішнього середовища.

2. Класифікація тканин внутрішнього середовища.

3. Кров. Загальна морфофункціональна характеристика крові.

4. Плазма крові. Склад плазми крові.

5. Характеристика білків плазми крові.

6. Формені елементи крові. Еритроцити. Будова. Функції.

7. Лейкоцити. Класифікація лейкоцитів.

8. Будова нейтрофільних гранулоцитів. Функції.

9. Будова оксифільних та базофільних гранулоцитів. Функції.

10. Лімфоцити. Особливості будови. Функції.

11. Моноцити, будова, функція.

12. Тромбоцити, будова, функція.

13. Лімфа, склад. Характеристика. Функція.

14. Гемограма. Лейкоцитарна формула.

Рис. 50. Еритроцит. Електронна мікрофотограма. х 12 000. Гомогенна однорідна структура. Тонка цитоплазматична мембрана з порами. (Е. І. Терентьєва, Є. Г. Шишканова).

Рис. 51. Типи еритроцитів людини. Електронна мікрофотограма: а — еритроцити (х 3000); б — нормоцит (х 10 000); в — куполоподібний нормоцит (х 12 000); г — ретикулоцит (х 10 000) (Л. Д. Кримський, Г. В. Нестайко, А. Г. Рибалов)

Рис. 52. Тромбоцити на ультратонкому зрізі. Електронна мікрофотограма. X 16 000. Гіалоплазма має тонкосітчасту будову. В грануломері альфа- (1) і бета-гранули (2) (Е. І. Терентьєва, З. Г. Шишканова)

Рис. 53. Еозинофільний лейкоцит. Електронна мікрофотограма. х 10 000:

1 — сегмент ядра; 2 — специфічна зернистість (гранули)

Рис. 54. Нейтрофільний гранулоцит. Електронна мікрофотограма. х 10 000:

1 — сегменти ядра; 2 — первинні гранули (лізосоми); 3 — вторинні гранули (специфічна зернистість); 4 — мікроворсинка

Рис. 55. Базофільний гранулоцит. Електронна мікрофотограма. х 12 000:

1 — сегмент ядра; 2 — гранули

Рис. 56. Моноцит. Електронна мікрофотограма. х 2200

Рис. 57. В-лімфоцит (а) і Т-лімфоцит (б). Скануючий (растровий) Електронний мікроскоп. х 6000. (В. Г. Спектор, Д. А. Вілоугбі)

Ситуаційні задачі

1. На препараті мазка крові видно велику круглу клітину, Цитоплазма якої забарвлена слабобазофільно, не містить специфічної зернистості, ядро світле, бобоподібної форми. Визначити, що це за Клітина.

2. У хворого з глистною інвазією в аналізі крові виявлено підвищену кількість еозинофілів. Який механізм цього явища?

3. При обстеженні хворого в крові виявлено підвищену кількість юних і паличкоядерних нейтрофільних гранулоцитів. Як називається цей стан і чим він може бути зумовлений?

4. При аналізі крові у хворого виявлено підвищену кількість лейкоцитів у крові. Як називається цей стан і чим він може бути спричинений?

5. У мазку крові виявлено велику кількість нейтрофілів із статевим хроматином у вигляді барабанної палички. Яка статева приналежність організму?

Приблизні екзаменаційні питання

1. Плазма крові, її склад. Характеристика білків плазми крові.

2. Еритроцити. Будова еритроцитів. Функції.

3. Особливості будови нейтрофільних гранулоцитів. Функції.

4. Особливості будови оксифільних та базофільних гранулоцитів. Функції.

5. Будова різних видів лімфоцитів. Т- і В-лімфоцити. Функція.

6. Лімфа, склад. Характеристика. Функції.

7. Гемограма. Лейкоцитарна формула.