Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Методи променевої діагностики

Складовими променевої діагностики є: рентгенівська Діагностика (або Х-променеве) дослідження, рентгенівська комп’ютерна томографія, ультразвукова діагностика, магнітно-резонансна діагностика, радіонуклідна діагностика, Медична термографія. Крім того, до діагностичної радіології належить Інтервенційна радіологія, в задачі якої входить виконання лікувальних втручань під контролем променевих методик.

Усі випромінювання, що використаються в медичній радіології, поділяють на дві великі групи: неіонізуючі і іонізуючі. Неіонізуючі випромінювання відрізняються іонізуючих тим, що при взаємодії із середовищем не викликають іонізації атомів, тобто розпаду на протилежно зарядженні частки - іони.

До числа неіонізуючих випромінювань належить теплове (інфрачервоне) випромінювання і радіочастотне (магнітно-резонансне) випромінювання, що виникає в об’єкті (тіло людини), поміщеної в стабільне магнітне поле, під дією високочастотних імпульсів. Крім того, до неіонізуючого випромінювання належать ультразвукові хвилі, які являють собою пружні коливання середовища.

Мал. 1. Спектр електромагнітних і механічних коливань.

1 - радіохвилі; 2 - інфрачервоне випромінювання; 3 - видиме світло; 4 - ультрафіолетове випромінювання; 5 - рентгенівське випромінювання; 6 - гамма- випромінювання.