Медична радіологія - Лазар А.П. 2008
Методи променевої діагностики
Медична термографія
Медична термографія - це нешкідливий та неінвазивний метод променевої діагностики, що реєструє інфрачервоне (теплове) випромінювання від поверхні тіла людини. Більша частина електромагнітного випромінювання людини має довжину хвилі 10 мкм, що лежить в інфрачервоній частині спектру.
Контактну термографію проводять за допомогою розташованих на пластичній тонкій основі рідких кристалів, які здатні змінювати свій колір залежно від температури. Кожний термоіндикатор має певну кольорово-температурну характеристику, за якою можна вивчати розподіл температури на поверхні тіла пацієнта.
Безконтактна (дистанційна) термографія уловлює інфрачервоні промені з поверхні тіла людини за допомогою спеціального тепловізора, що реєструє його і передає кольорове зображення на екран монітору, або роздруковує на папері. Основні блоки апарата для дистанційної інфрачервоної термографії включають в себе: а) дзеркальну скануючу систему; б) систему лінз; в) сприймаючий пристрій; г) підсилювач; д) комп’ютерну систему збору, обробки і подання інформації; е) відеомонітор (мал. 22). Ділянки тіла з різною температурою на екрані монітору мають різний колір.

Мал. 22. Зовнішній вигляд тепловізора.
У нормі кожна ділянка тіла людини має певну температуру, яка на симетрично розташованих ділянках повинна бути майже однаковою з різницею, що не перевищує десятих часток градуса. Зміна (збільшення або зменшення) інтенсивності інфрачервоного випромінювання над патологічним вогнищем зумовлено зміною (збільшенням або зменшенням відповідно) інтенсивності метаболічних процесів та регіонального кровообігу у ньому.
Якщо за допомогою звичайної медичної термографії (в мікронному діапазоні) вивчається Температура на поверхні тіла, то в міліметровому та дециметровому діапазонах інфрачервоного спектра випромінювання можна вивчати стан тіла людини на деякій глибині.
При порушенні артеріального кровообігу (ангіоспазм, звуження, повний стеноз судини) за допомогою терографії визначається зона гіпотермії, що відповідає області зниження кровообігу. Навпаки, при патологічних змінах венозних судин (тромбофлебіті, венозному тромбозі) виявляється зона підвищеної температури.
Термографія знаходить застосування в діагностиці розладів кровообігу, запальних, пухлинних і деяких професійних захворювань. За допомогою термограми виявляють порушення мозкового кровообігу, оклюзії артерій і вен кінцівок. У відношенні ракових захворювань термографія виявилася найбільш корисної при дослідженні молочних залоз.
Підготовка пацієнта до термографічного дослідження досить складна і включає в себе такі пункти.
1. Дослідження проводиться натще, повторні дослідження проводяться в один і той же час, враховуючи добові коливання температури.
2. Дослідження у жінок проводяться на 10-12 день після початку менструації.

Мал. 23. Інвазивне втручання під контролем МРТ: А - відкритого типу; Б - закритого типу.
3. За 2 дні до дослідження не можна застосовувати фізіотерапевтичних процедур, банок, гірчичників, подразнюючих мазей, засобів судиннозвужуючої та судиннорозширюючої дії, косметичних засобів.
4. За добу до дослідження не приймати судиннозвужуючих чи судиннорозширюючих медикаментозних засобів перорально чи парентерально.
5. При обстеженні кінцівок напередодні ввечері треба зробити теплу ванночку для зняття рогового шару шкіри, жиру, злущеного епідермісу, коротко підстригти Нігті, зняти лак з нігтів при його наявності.
6. На поверхні тіла не повинно бути жодних мазей і косметики.
7. Пацієнту забороняють палити за 4 години до дослідження.
6. Чоловікам при обстеженні голови слід голитись напередодні ввечері, щоб не було свіжих порізів.
Крім того, суттєвим недоліком термографії вважається її невисока специфічність у діагностиці захворювань.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.