Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Вступ
Історія розвитку рентгенології

В кінці XIX століття вчені багатьох країн Європи проводили досліди з катодними трубками. Катодне випромінювання було відкрито у 1859 році німецьким математиком і фізиком Ю.Плюккером. Німецький фізик Ф.Ленард, ризький фізик Еттінгер, російський фізик Каменський раніше Рентгена досліджували промені, що виходять з вакуумної катодної трубки (трубки Крукса) при вмиканні високої напруги від генератора високої напруги (котушка Румкорфа). Вони відзначали явища флуоресценції, фотохімічну дію, проте не зуміли до кінця розкрити значення своїх досліджень.

Уродженець Тернопільщини (містечко Гримайлів) фізик Іван Пулюй (1845-1918 рр.), який здобув освіту і працював в Австро-Угорщині, почав друкувати статті, присвячені катодному випромінюванню, з 1877 року. Однолітки І. Пулюй та В.К. Рентген були особисто знайомі, вони були учнями одного професора Кундта в Страсбурзькому університеті, де у 1877 році І. Пулюй здобув ступінь доктора натуральної філософії. У 1882 році він сконструював фосфоресціюючу лампу, яка стала зразком для англійських і німецьких учених, що досліджували катодні промені. Серед них був і В.Рентген, що використовував скляні трубки і лампи Пулюя. З 1884 року Іван Пулюй працює професором і керівником кафедри експериментальної та технічної фізики Німецької вищої технічної школи у Празі. У 1892 році він опублікував схему-опис трубки, що випромінює Х-промені.

Проте офіційне повідомлення про відкриття Х-променів зробив німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген (1845-1923 рр.), який з 1888 року знаходився на посаді професора Вюрцбурзького університету і у 1894 році був обраний його ректором. 8 листопада 1895 року він проводив досліди з катодною трубкою Пулюя, під час яких помітив світіння розташованого неподалік екрану, вкритого сіллю платиноціанистого барію. Рентген закрив трубку Крукса чорним папером, проте екран не переставав світитися. Протягом наступних двох тижнів, не виходячи з лабораторії, він досліджував властивості випромінювання катодної трубки. Він дійшов таких висновків: невідоме проміння проходить крізь тіла залежно від їх атомної маси, щільності і товщини шару, викликає іонізацію, має біологічну дію; воно не обтікає перешкод, а поширюється прямолінійно, за деякими властивостями (здатність давати тіньове зображення, викликати флуоресценцію, спричиняти фотохімічну дію) встановив схожість зі світлом, однак висловив помилкове припущення, що нове випромінювання є не поперечними, а поздовжніми електромагнітними хвилями. Рентген настільки детально описав властивості відкритого ним випромінювання у першій статті, опублікованій 28 грудня 1895 р. у «Відомостях Вюрцбрзького фізико-медичного товариства», і ще у двох статтях під назвою «Про новий вид проміння», що у наступні 17 років до його результатів не було додано майже нічого суттєвого. Тільки у 1912 р. німецький фізик Лауе в дослідах з інтерференції та дифракції показав, що рентгенівське випромінювання є електромагнітним і відрізняється від світла лише меншою довжиною хвилі.

Іван Пулюй

У 1901 році Рентген отримав Нобелівську премію з фізики, однак відмовився від патенту на винахід і заповів після смерті спалити всі свої неопубліковані записи та лабораторні журнали, які він тримав у таємниці.

Одразу після того, як відкриття Рентгена стало всесвітньо відомим, почались роботи по медичному застосуванню нового виду проміння. Спочатку рентгенівське проміння застосовувалось для виявлення травм кісток та сторонніх тіл. Вже у 1896 році В.М.Тонков застосував Х- проміння для вивчення процесів окостеніння й розвитку кісткової Тканини, а А.І.Лєбедєв запропонував використовувати його в акушерстві та гінекології. Пізніше, з удосконаленням рентгенівської техніки, розробкою нових методик дослідження і створенням штучного контрастування, рентгенівське проміння почали застосовувати для дослідження органів грудної клітки, шлунково-кишкового тракту, нирок, сечовидільної системи та ін.

В Україні, як і в інших країнах СНД, зараз зазвичай вживається історично усталений термін «рентгенівське проміння», рекомендований Першим міжнародним з’їздом з рентгенології, а за кордоном традиційно широко вживаним є термін «Х-проміння», яким користувався сам Рентген. З часом, з поступовим входженням української радіології до міжнародних радіологічних організацій, замість термінів «рентгенівське проміння» та «рентгенівське дослідження» все ширше будуть застосовуватись терміни «Х-проміння» та «Х-променеве дослідження».

Вільгельм Конрад Рентген