Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Присінково-завитковий орган (орган слуху і рівноваги)
Внутрішнє вухо

Внутрішнє Вухо (auris interna) розміщене в товщі піраміди скроневої кістки між барабанною порожниною і внутрішнім слуховим проходом. Воно складається з кіс­ткового та вставленого в нього перетинчастого лабіринтів (мал. 272).

Мал. 272. Схема кісткового і перетинчастого лабіринтів (за М. Р. Сапіним)

(перетинчастий лабіринт позначений темнішим тоном)

1 — маточка (еліптичний мішечок); 2 — сферичний мішечок; 3 — ендолімфатична протока; 4 — ендолімфатичний мішок; 5 — завиткова протока; 6 — передня перетинчаста ампула; 7 — бічна перетинчаста ампула; 8 — задня перетинчаста ампула; 9 — передня півколова протока; 10 — задня півколова протока; 11 — бічна півколова протока; 12 — спільна перетинчаста ніж­ка; 13 — маточково-мішечкова протока; 14 — сполучна протока; 15 — передній півколовий канал; 16 — бічний півколовий канал; 17 — задній півколовий канал; 18 — присінок; 19 — присінкові сходи; 20 — барабанні сходи; 21 — канадець завитки; 22 — вторинна барабанна перетинка; 23 — стремінце

Кістковий лабіринт (labyrinthus osseus) являє собою сукупність різних за фор­мою порожнин, що сполучаються між собою. Стінка кісткового лабіринту побудо­вана з компактної кісткової речовини і вистелена тонкою сполучнотканинною обо­лонкою. Величина кісткового лабіринту по його поздовжній осі складає близько 20 мм. У кістковому лабіринті розрізняють присінок, півколові канали та завитку.

Присінок (vestibulum) — центральна частина кісткового лабіринту, що розмі­щена між барабанною порожниною та внутрішнім слуховим проходом. На задній стінці присінка міститься п’ять отворів півколових каналів, на передній стінці — досить широкий отвір канала завитки, на бічній стінці — овальний отвір (вікно присінка) та круглий отвір (вікно завитки), через які кістковий лабіринт сполуча­ється з барабанною порожниною. На присередній стінці присінка міститься дві за­глибини (ямки). Передня з них має округлу форму і називається сферичною заглиби­ною (recessus sphericus). У ній розміщується сферичний мішечок перетинчастого лабіринту. Задня заглибина дещо видовжена й отримала назву еліптичної заглибини (recessus ellipticus), в якій міститься еліптичний мішечок перетинчастого лабіринту та маленький внутрішній отвір водопроводу присінка (apertura interna aqueductus vestibuli). Водопровід присінка (aqrnductus vestibuli) — вузький каналець, який про­ходить через кісткову речовину піраміди скроневої кістки і закінчується на її пове­рхні зовнішнім отвором водопроводу присінка (apertura externa aqueductus vestibuli). Еліптична та сферична заглибини розділені між собою гребенем присінка (crista vestibuli). Під заднім кінцем гребеня присінка є невелика завиткова заглиби­на (recessus cochlearis), яка містить початок завиткової протоки.

Кісткові півколові канали (canales semicirculares ossei) являють собою три ду­гоподібно зігнуті трубки, що розміщуються в трьох взаємноперпендикулярних площинах. Ширина просвіту кожного кісткового півколового каналу на попереч­ному розрізі дорівнює близько 2 мм.

Передній, або сагітальний, півколовий канал (canalis semicircularis anterior), за­вдовжки 18—20 мм, розміщений вертикально під прямим кутом до осі піраміди скроневої кістки. Він лежить вище інших півколових каналів, верхня його точка на передній стінці піраміди скроневої кістки формує дугоподібне підвищення (eminentia armata).

Задній півколовий канал (canalis semicircularis posterior) — найдовший з каналів (завдовжки 22 мм), також вертикальний, розміщений майже паралельно задній по­верхні піраміди.

Бічний півколовий канал (canalis semicircularis lateralis), завдовжки 14—16 мм, розташований горизонтально. Випукла частина бічного півколового каналу вдаєть­ся в барабанну порожнину, утворюючи на внутрішній стінці виступ бічного півколового каналу (prominentia canalis semicircularis lateralis).

У кожному каналі є по дві ніжки, які, однак, відкриваються в присінок тільки п’ятьма отворами, оскільки сусідні кінці переднього і заднього півколових каналів з’єднуються в спільну ніжку (crus commune). Одна з ніжок кожного каналу перед своїм впадінням у присінок утворює розширення, яке називається кістковою ампу­лою (ampla ossea). Ніжка, яка має ампулу, отримала назву ампульної кісткової ніж­ки (crus osseum ampullaria), а ніжка, яка не має ампули — простої кісткової ніжки (crus osseus simplex).

Кісткова завитка (cochlea) — передня частина кісткового лабіринту, являє со­бою звивистий спіральний канал завитки (canalis spiralis cochleae), який утворює навколо осі завитки два з половиною оберти. Перший виток завитки називають ос­новним, другий — середнім і останній — верхівковим.

Завитка має конічну форму. Розрізняють основу завитки (basis cochleae), яка має ширину 7—10 мм, і верхівку — купол завитки (cupula cochleae). Віддаль від основи до верхівки завитка дорівнює 4—5 мм. Основа завитки обернена медіально, в бік внутрішнього слухового проходу; верхівка завитки направлена до барабанної по­рожнини.

Спіральний канал завитки має довжину 28—30 мм; він сліпо закінчується в ді­лянці верхівки піраміди. Діаметр каналу не скрізь однаковий. У початковому відді­лі він широкий (6 мм), а в міру наближення до верхівки завитки — поступово зву­жується, досягаючи 2 мм.

Віссю завитки, яка лежить горизонтально, є кістковий стержень (modiolus). Стержень складається з губчастої кісткової Тканини й утворює внутрішню стін­ку спірального каналу. Його широка частина, або основа стержня (basis modioli), обернена до внутрішнього слухового проходу і має велику кількість отворів. Ці отвори переходять у поздовжні канали стержня (canales longitudinales modioli), в яких розміщуються волокна завиткової частини присінково-завиткового нерва.

Навколо стержня обвивається кісткова спіральна пластинка (lamina spiralis ossea), яка не досягає протилежної стінки каналу. Спіральна кісткова пластинка починається на внутрішній стінці присінка поблизу вікна завитки і, піднімаю­чись до верхівки (купола) завитки, закінчується в ділянці останнього витка зі­гнутим краєм — гачком спіральної пластинки (hamulus laminae spiralis), який обмежовує овальної форми отвір завитки — гелікотрему (helicotrema). Основа спіральної кісткової пластинки товстіша, ніж її вільний край, і містить на всій своїй протяжності спіральний каналець стержня (canalis spiralis modioli), де лежить нервовий завитковий вузол — спіральний вузол завитки (ganglion spirale cochlearis). Спіральний каналець стержня через поздовжні канали стержня спо­лучається з отворами, які містяться в ділянці основи завитки, а через спіральну щілину, яка проходить на всій протяжності спіральної пластинки — зі спіраль­ним кортієвим органом.

Кісткова спіральна пластинка разом із завитковою протокою перетинчастого ла­біринту розділяють порожнину спірального каналу завитки на дві частини: верхню — присінкові сходи (scala vestibuli) та нижню — барабанні сходи (scala tympani).

Присінкові сходи починаються в передньому відділі присінка, піднімаються по верхній поверхні спіральної пластинки до верхівки завитки, де в ділянці гачка спі­ральної пластинки переходять у барабанні сходи. Місцем переходу присінкових сходів у барабанні сходи є отвір завитки — гелікотрема (helicotrema), за допомо­гою якого порожнини обох сходів сполучаються між собою. Присінкові сходи спо­лучаються з перилімфатичним простором присінка.

Барабанні сходи починаються в ділянці гелікотреми, йдуть по нижній поверхні спіральної пластинки в бік основи завитки. Зробивши 2%—2% оберти, барабанні сходи сліпо закінчуються в ділянці початкового відділу основного витка завитки. Тут на зовнішній стінці барабанних сходів розміщується вікно завитки (fenestra cochleae), яке затягнуте вторинною барабанної перетинкою (membrana tympani secundaria). Передній край вікна завитки обмежований гребенем вікна завитки (crista fenestrae cochleae), спереду якого в ділянці дна барабанних сходів є внутрі­шній отвір канальця завитки (apertura interna canaliculi cochleae). Вказаний каналець починається лійкоподібним розширенням і, пройшовши через товщу піраміди скроневої кістки, закінчується на її нижній поверхні зовнішнім отвором канальця завитки (apertura externa canaliculi cochleae), спереду від яремної ямки.

Перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus) розміщується всередині кісткового і в основному повторює його обриси. Стінка перетинчастого лабіринту складається з тонкої напівпрозорої сполучнотканинної перетинки, вкритої плоским епітелієм. Проміжок між кістковим та перетинчастим лабіринтом називаєтьсяться перилімфатичним простором (spatium perilymphaticum). Він заповнений прозорою лімфоподібною рідиною — перилімфою (perilympha) — і пронизаний сполучнотка­нинними перегородками, які утримують перетинчастий лабіринт. Загальний об’єм перилімфи складає близько 80 мм³. Перилімфатичний простір через вікна завитки і присінка, які є еластичними і податливими, сполучається з середнім вухом. А через перилімфатичну протоку, яка проходить у канальці завитки, перилімфа може відті­кати в підпавутинний простір на нижній поверхні піраміди скроневої кістки.

Перетинчастий лабіринт заповнений ендолімфою (endolympha). Загальний об’єм ендолімфи становить 2,76 мм³. Ендолімфатичний простір через ендолімфатичну протоку зв’язаний з ендолімафтичним мішком (saccus endolymphaticus), який ле­жить у товщі твердої мозкової оболонки на задній поверхні піраміди скроневої кіс­тки. Він є більш-менш еластичним резервуаром, який сполучається із внутрішнім простором півколових проток і лабіринтом.

Перетинчастий лабіринт складається з присінкового лабіринту, трьох півколових проток та завиткової протоки.

Присінковий лабіринт (labyrinthus vestibularis) складається з еліптичного та сферичного мішечків.

Еліптичний мішечок, маточка (utriculus) має видовжену форму, діаметр 2,5— 3,5 мм, розміщується в еліптичній заглибині кісткового лабіринту присінка. У поро­жнину еліптичного мішечка (маточки) відкриваються півколові протоки перетинча­стого лабіринту.

Сферичний мішечок (sacculus) має грушоподібну форму, діаметр 2—3 мм, роз­міщується у сферичній заглибині кісткового лабіринту. Сферичний мішечок сполу­чається із завитковою протокою через сполучну протоку (ductus reuniens).

Еліптичний (маточка) та сферичний мішечки сполучаються між собою через маточково-мішечкову протоку (ductus utriculosaccularis), від якої відходить ендолімфатична протока (ductus endolymphaticus). Ендолімфатична протока проходить через водопровід присінка і закінчується сліпо ендолімфатичним мішком (saccus endolymphaticus), який розміщений на задній стінці кам’янистої частини скроневої кістки у розщепленні твердої Оболонки головного мозку.

На внутрішній стінці еліптичного та сферичного мішечків містяться білуватого кольору рецепторні (статичні) плями (maculae). Пляма еліптичного мішечка, мато­чки (macula utriculi), розміром 2,3—3 мм, розміщена на дні маточки. Пляма сфери­чного мішечка (macula sacculi), діаметром 1,5 мм, розміщена на присередній стінці мішечка. Стінки еліптичного та сферичного мішечків у ділянці плям вистелені нейроепітелієм (neuroepithelium), який складається з рецепторних та підтримуючих клітин. Рецепторні клітини мають волоски, що оточені драглистою перетинкою статичного піску (membrana statoconium) та вкриті невеликими (розмірами до 15 мкм) твердими частками, які містять солі кальцію, — статичним піском (statoconia). Плями сприймають статичне положення тіла (голови) та його прямолі­нійний поступальний рух без прискорення.

Півколові протоки (ductus semicirculares) розміщені всередині кісткових півколових каналів, точно повторюючи форму останніх. Тому розрізняють пе­редню, задню і бічну перетинчасті півколові протоки (ductus semicirculares anterior, posterior et lateralis), які мають перетинчасті ніжки (crura membranacea) та пeрeтинчасті ампули (ampullae membranaceae), що розміщені у відповідних кісткових структурах. У просвіт кожної перетинчастої ампули вдається ампульний гребінь (crista ampullaris), основу якого складають сполуч­нотканинні та нервові волокна. Ампульний гребінь вкритий нейроепітеліальним шаром волоскових та опорних клітин і драглистим куполом (cupula), у який за­ходять волоски волоскових клітин. Рецепторний апарат ампульних гребінців сприймає прискорені рухи тіла (голови) у різних напрямках.

Завиткова протока (ductus cochlearis) розміщується у спіральному каналі завитки, починається у присінку кісткового лабіринту присінковим сліпим кін­цем (сaecum vestibulare) і закінчується на верхівці завитки купольним сліпим кі­нцем (сaecum cupulare). Присінковий сліпий кінець з’єднується сполучною про­токою зі сферичним мішком. На поперечному розрізі завиткова протока має трикутну форму. Порожнина завиткової протоки обмежована трьома стінками: одна із них — зовнішня (paries externus ductus cochlearis) — з’єднується із зов­нішньою стінкою кісткової завитки, друга — присінкова стінка завиткової протоки (paries vestibularis ductus cochlearis) — обернена в бік присінкових сходів і третя — барабанна стінка (paries tympanicus ductus cochlearis) — міс­титься на межі із барабанними сходами. Вона є ніби продовженням спіральної кісткової пластинки і назвається основною пластинкою (lamina basilaris), або перетинчастою спіральною пластинкою.

Зовнішня стінка завиткової протоки з’єднана з окістям, яке вистилає внутрішню поверхню порожнини кісткової завитки. Вона складається з трьох шарів: зовніш­нього — сполучнотканинного, який є продовженням спіральної зв’язки завитки (lig. spirale cochleae), за допомогою якої основна пластинка зафіксована біля зовні­шньої стінки завитки; середнього — судинної смуги (stria vascularis), судини якої продукують ендолімфу, і внутрішнього, що являє собою епітелій, який вистилає порожнину завиткової протоки.

Присінкова стінка завиткової протоки починається на поверхні кісткової спіра­льної пластинки, яка обернена в порожнину присінкових ходів. Прямуючи в бік зо­внішньої стінки завитки, присінкова перетинка утворює зі спіральною кістковою пластинкою кут 45°. Ця стінка завиткової протоки найменша, складається зі сполу­чнотканинної основи, вкритої епітелієм.

Барабанна стінка завиткової протоки, або основна пластинка, натягнена між ві­льним краєм кісткової спіральної пластинки і зовнішньою стінкою завитки, де за­фіксована за допомогою спіральної зв’язки завитки. Крім основної пластинки, в утворенні цієї стінки завиткової протоки бере участь зовнішній відділ спіральної кісткової пластинки, який входить у порожнину завиткової протоки.

Край кісткової спіральної пластинки потовщений і доповнюється тут спіральним краєм (limbus spiralis), який складається зі сполучнотканиних і епітеліальних еле­ментів. Від нього в порожнину завиткової протоки вільно звисає гребінь, або губа присінкового краю (labium limbi vestibulare), що продовжується в покривну перети­нку (membrana tectoria). У тому місці, де основна пластинка з’єднується зі спіраль­ною кістковою перетинкою, край останньої витягнений у барабанний гребінь, або губу барабанного краю (labium limbi tympanicum). Вказані дві Губи відділені одна від одної спіральною борозенкою (sulcus spiralis). Край барабанної губи продіряв­лений отворами нервів, якими відкривається в завитковий канал спіральна щілина кісткової спіральної пластинки.

На основній пластинці барабанної стінки розміщений слуховий спіральний орган (organum spirale), який уперше був описаний у 1851 р. італійським ученим анатомо-гістологом А. Корті, через що його називають ще спіральним кортієвим органом.

Основна пластинка складається з великої кількості (24 000) фіброзних волокон (слухових струн) різної довжини, натягнутих від кінця кісткової спіральної пласти­нки до протилежної стінки спіральної завиткової протоки, на відтинку від її основи до купола. Волокна складаються із тонких фібрил, які анастомозуюють між собою. Довжина волокон збільшується у напрямку від основи завитки до її верхівки (купо­ла). Відповідно до відомої теорії Гельмгольца (1875), ці волокна є резонаторами, що обумовлюють своїми коливаннями сприймання тонів різної висоти, але, за да­ними електронної мікроскопії, вони утворюють еластичну сітку, яка в цілому резо­нує строго градуйованими коливаннями.

Серед основних клітин спірального органа виділяють зовнішні та внутрішні опорні (підтримуючі) клітини і зовнішні та внутрішні рецепторні клітини. Рецеп­торні клітини мають на своїй поверхні волоски — мікроворсинки. Над волосковими клітинами розміщується драглистої консистенції покривна перетинка (membrana tectoria), один край якої прикріплюється до кісткової спіральної пласти­нки, а другий — вільно закінчується в порожнині завиткової протоки дещо далі зо­внішніх рецепторних клітин. Чутливі Волоскові клітини спірального кортієвого ор­гана трансформують механічну енергію звукових коливань ендо- та перилімфи в енергію нервового імпульсу.