Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Присінково-завитковий орган (орган слуху і рівноваги)
Середнє вухо

Середнє Вухо (auris media) складається з барабанної порожнини, слухових кісточок і слухової (євстахієвої) труби. Порожнина середнього вуха сполучається із соско­подібними комірками, розміщеними в товщі соскоподібного відростка.

Барабанна порожнина (cavitas tympanica) міститься в товщі основи піраміди скроневої кістки. За виглядом порожнина нагадує барабан, поставлений на ребро і нахилений верхнім краєм у бік зовнішнього слухового проходу. Об’єм барабанної порожнини становить близько 1 см³. Зсередини барабанна порожнина вистелена слизовою оболонкою, яка покриває всі її стінки і продовжується безпосередньо зза­ду в слизову оболонку комірок соскоподібного відростка, а спереду — в слизову оболонку слухової труби.

У барабанній порожнині розрізняють шість стінок: верхню, нижню, передню, задню, присередню та бічну.

Верхня, або покрівельна, стінка (paries tegmentalis) утворена тоненькою пласти­нкою кісткової Тканини відповідної ділянки піраміди скроневої кістки, яка відділяє барабанну порожнину від порожнини черепа.

Нижня, або яремна, стінка (paries jugularis) обернена в бік яремної ямки. Пове­рхня її нерівна, містить повітроносні барабанні комірки та отвір барабанного канальця.

Передня, або сонна, стінка (paries caroticus) відділяє барабанну порожнину від каналу внутрішньої сонної Артерії, на ній відкривається барабанний отвір слухової труби.

Задня, або соскоподібна, стінка (paries mastoideus) сполучається із соскоподіб­ною печерою (antrum mastoideum) через вхід до печери (aditus ad antrum). Соскопо­дібна печера, у свою чергу, сполучається з численними соскоподібними комірками (cellulae mastoideae).

Присередня, або лабіринтна, стінка (paries labyrinthicus) відділяє барабанну порожнину від кісткового лабіринту внутрішнього вуха. Вона досить складно по­будована. У верхній частині цієї стінки розміщується овальної форми вікно присінка (fenestra vestibuli), яке закрите основою стремінця. Дещо вище вікна присінка і позаду нього міститься поперечний виступ лицевого каналу — стінка каналу лице­вого нерва (prominentia canalis facialis). Нижче вікна присінка розміщений мис (promontorium), утворений першим витком завитки. Нижче та дозаду від миса є круглої форми вікно завитки (fenestra cochleae), яке закрите вторинною барабан­ною перетинкою. Вторинна барабанна перетинка (membrana tympani secundaria) відділяє барабанну порожнину від барабанних сходів і прикріплюється по краю ві­кна до гребеня вікна завитки (crista fenestrae cochleae). Розміщений над мисом за­виткоподібний відросток (processus cochleariformis) слугує блоком, через який пе­рекидається сухожилок м’яза-натягувача барабанної перетинки.

Бічна, або перетинчаста, стінка (paries membranaceus) утворена барабанною перетинкою і тими частинами скроневої кістки, що її оточують.

У барабанній порожнині розміщуються вкриті слизовою оболонкою три слухові кісточки, а також зв’язки та м’язи.

Слухові кісточки (ossicula auditoria) дуже маленькі за розмірами. З’єднуючись між собою, вони складають більш-менш рухомий ланцюжок, що йде впоперек ба­рабанної порожнини від барабанної перетинки до лабіринта і слугує для проведен­ня звукових коливань від барабанної перетинки до вікна присінка, яке відкриваєть­ся у Внутрішнє вухо.

До слухових кісточок належать молоточок, коваделко і стремінце, які отримали такі назви завдяки своїй формі.

Молоточок (malleus) має округлої форми головку (caput mallei), яка переходить у довгу ручку молоточка (manubrium mallei) з двома відростками: бічним (processus lateralis) та переднім (processus anterior).

Коваделко (incus) складається з тіла (corpus incudis), яке містить суглобову ям­ку для з’єднання з головкою молоточка, та двох ніжок — короткої (crus breve) і до­вгої (сrus longum). Довга ніжка має на кінці потовщення, яке назвається сочевице­подібним відростком (processus lenticularis), за його допомогою коваделко сполучається зі стремінцем.

Стремінце (stapes) має маленьку головку (caput stapedis), яка несе на своїй пове­рхні суглобову поверхню для сочевицеподібного відростка коваделка; дві ніжки — передню (crus anterius), більш пряму, і задню (crus posterius), більш зігнуту, та ос­нову (basis stapedis), яка з’єднує ніжки і вставлена у вікно присінка.

Слухові кісточки з’єднуються між собою за допомогою двох справжніх сугло­бів, що укріплені малесенькими зв’язками. Ручка молоточка зрощена з барабанною перетинкою. Головка молоточка за допомогою коваделко-молоточкового суглоба (articulatio incudomallearis) з’єднується з тілом коваделка. Коваделко, у свою чергу, своїм сочевицеподібним відростком за допомогою коваделко-стремінцевого сугло­ба (articulatio incudostapedialis) з’єднується з головкою стремінця. Основа стремін­ця зчленовується з краєм вікна присінка за допомогою барабанно-стремінцевого синдесмозу (syndesmosis tympanostapedialis), який зміцнений по краю стремінцевою коловою зв’язкою (lig. anulare stapediale). Простір між ніжками стремінця заповне­ний тонкою стремінцевою перетинкою (membrana stapedialis).

Регуляцію рухів слухових кісточок і захист від надмірних коливань при сильних звуках здійснюють два маленьких м’язи, що прикріплюються до слухових кісточок — м’яз-натягувач барабанної перетинки та стремінцевий м’яз.

М’яз-натягувач барабанної перетинки (m. tensor tympani) розміщений в одно­йменному півканалі м’язово-трубного каналу, а його тонкий і довгий сухожилок прикріплюється до початкової частини ручки молоточка. Цей м’яз, відтягуючи руч­ку молоточка присередньо, напружує барабанну перетинку. При цьому вся система кісточок зміщується досередини і стремінце втискується у вікно присінка. Іннервується м’яз-натягувач барабанної перетинки нижньощелепним нервом.

Стремінцевий м’яз (m. stapedius) починається в пірамідному підвищенні і при­кріплюється до задньої ніжки стремінця, біля його головки. За функцією цей м’яз є антагоністом попереднього і здійснює зворотне переміщення кісточок у середньому вусі, в напрямку від вікна присінка. Іннервується стремінцевий м’яз стремінцевим нервом (гілка лицевого нерва).

У загальному ж функція м’язів середнього вуха різноманітна:

✵ підтримування нормального тонусу барабанної перетинки і ланцюжка слухо­вих кісточок;

✵ захист внутрішнього вуха від надмірних звукових подразнень;

✵ акомодація звукопровідного апарату до звуків різної сили і висоти.

Основним принципом роботи середнього вуха в цілому є звукопровідність від барабанної перетинки до овального вікна присінка.

Слухова, або євстахієва, труба (tuba auditoria, auditiva) довжиною в середньо­му 35 мм, шириною 2 мм сполучає барабанну порожнину з носовою частиною гло­тки і слугує для надходження повітря із глотки в барабанну порожнину і підтриму­вання в ній тиску, який дорівнює атмосферному, що важливо для нормальної роботи звукопровідного апарату (барабанної перетинки і слухових кісточок).

Слухова труба складається з короткої кісткової частини (pars ossea tubae auditoriae) та довгої хрящової частини (pars cartilaginea tubae auditoriae). У місці переходу кісткової частини у хрящову розміщене найвужче місце слухової труби — її перешийок (isthmus tubae auditoriae).

Верхня кісткова частина труби міститься в однойменному півканалі м’язово-трубного каналу скроневої кістки і відкривається на передній стінці барабанної по­рожнини барабанним отвором слухової труби (ostium tympanicum tubae auditoriae).

Стінка кісткової частини труби вищерблена невеликими повітроносними комірка­ми (cellae pneumaticae).

Нижня (хрящова) частина, на яку приходиться 2/3 довжини труби, має вигляд жолоба, відкритого знизу, й утворена двома хрящовими пластинками (присередньою та бічною) і перетинчастою пластинкою, яка з’єднує хрящові. Внизу слухова труба закінчується на бічній стінці носоглотки глотковим отвором слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditoriae). Від хрящової частини труби беруть початок м’яз, що напружує піднебінну завіску, та м’яз, що піднімає піднебінну завіску. При їх скороченні Хрящ труби та її перетинчаста пластинка відтягуються, канал труби розширяється і повітря із глотки надходить у барабанну порожнину.

Внутрішня поверхня слухової труби вистелена тонкою слизовою оболонкою, що утворює поздовжні складки, і вкрита війковим епітелієм, рухи війок якого направ­лені в бік глотки. У слизовій оболонці слухової труби багато слизових залоз і лімфоїдної тканини, яка біля трубного валика в носоглотці утворює скупчення — тру­бний мигдалик.