Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Присінково-завитковий орган (орган слуху і рівноваги)
Зовнішнє вухо

Зовнішнє Вухо (auris externa) складається з вушної раковини і зовнішнього слухово­го проходу, які разом формують своєрідну лійку для вловлення звуків і проведення звукових хвиль до барабанної перетинки.

Вушна раковина (auricula), яку часто називають просто вухом, утворена з еласти­чного хряща, вкритого шкірою (мал. 271). Форма вушного хряща в основному визна­чає форму вушної раковини. В нижній частині вушної раковини Хрящ відсутній, за­мість нього є шкірна складка з жировою тканиною всередині — вушна часточка (lobulus auricularis), чи сережка. Вільний край раковини загнутий і називається завит­ком (helix). Завиток починається вгорі над зовнішнім слуховим проходом, ніжкою за­витка (crus helicis), і закінчується внизу над вушною часточкою (сережкою), хвостом завитка (cauda helicis). Ніжка завитка має направлену вперед ость завитка (spina helicis). На внутрішній стороні завитка, в задньоверхній його частині, є не завжди чітко виражений виступ, горбок вушної раковини (tuberculum auriculare). Паралельно до за­витка і перед ним розміщене підвищення — протизавиток (antihelix).

Мал. 271. Вушна (права) раковина (за Р. Д. Синельниковим)

1 — завиток; 2 — трикутна ямка; 3 — горбок вушної раковини; 4 — човен; 5 — човник ракови­ни; 6 — порожнина раковини; 7 — протизавиток; 8 — завиток; 9 — задня вушна борозна; 10 — вушна часточка (сережка); 11 — протикозелок; 12 — міжкозелкова вирізка; 13 — зовнішній слу­ховий хід; 14 — козелок; 15 — надкозелковий горбок; 16 — передня вирізка вуха; 17 — ніжка завитка; 18 — ніжки протизавитка

Протизавиток вгорі роздвоюється на дві ніжки протизавитка (crura antihelicis), які обмежовують трикутну ямку (fossa triangularis). Борозна, що розміщена між за­витком та протизавитком, позначається як човен (scapha). Спереду слухового про­ходу міститься виступ — козелок (tragus). Навпроти нього, в нижній частині проти­завитка, видно протикозелок (antitragus). Козелок та протикозелок розділені між собою міжкозелковою вирізкою (incisura intertragica). Заглиблення вушної ракови­ни, яке обмежене козелком, протикозелком та протизавитком, називають ракови­ною вуха (concha auricularis). Ніжка завитка поділяє раковину вуха на меншу верх­ню частину — човник (чашу) раковини (cymba conchalis) та більшу нижню частину — порожнину раковини (cavitas conchalis) — На зворотному боці вушної раковини раковині вуха відповідає підвищення раковини (eminentia conchae). У глибині рако­вини за козелком відкривається отвір зовнішнього слухового проходу.

Вушний хрящ прикріплюється до кісток черепа за допомогою передньої, верх­ньої та задньої зв’язок вушної раковини (ligg. auricularia anterior, superior et posterior).

Окремі частини вушного хряща з’єднані між собою за допомогою власних м’язів вушної раковини. До власних рудиментарних м’язів вушної раковини відносять ве­ликий м’яз завитка (m. helicis major), малий м’яз завитка (m. helicis minor), козелковий м’яз (m. tragicus), протикозелковий м’яз (m. antitragicus), косий м’яз вушної ра­ковини (m. obliquus auriculae) та поперечний м’яз вушної раковини (m. transversus auriculae). Усі ці м’язи іннервуються гілками лицевого нерва.

Крім того, до вушної раковини прикріплюється ряд м’язів, які починаються на кістках черепа: передній, верхній і задній вушні м’язи (mm. auriculares anterior, superior et posterior), які у людини розвинені слабо і, за рідким винятком, можуть рухати вушною раковиною (див. «М’язи голови»).

Зовнішній слуховий прохід (meatus acusticus externus) є безпосереднім про­довженням вушної раковини. Він являє собою «8»-подібно зігнуту трубку, яка спочатку йде дозаду і доверху, а потім — уперед та вниз і в глибині закінчуєть­ся сліпо, відділившись від порожнини середнього вуха барабанною перетинкою. Для випрямлення зовнішнього слухового проходу, наприклад для того, щоб оглянути барабанну перетинку, вушну раковину необхідно відтягнути дозаду, вгору та назовні.

Довжина зовнішнього слухового проходу в дорослої людини в середньому складає 35 мм, діаметр досягає 9 мм на початку і 6 мм у найвужчому місці, де хря­щова частина зовнішнього слухового проходу переходить у кісткову. Стінка зовні­шнього слухового проходу в початковому відділі (1/3) складається з хряща і сполу­чної Тканини, які утворюють хрящову частину зовнішнього слухового проходу, а на решті відтинка (2/3) утворена кістковою тканиною скроневої кістки, яка складає кі­сткову частину зовнішнього слухового проходу.

У ділянці хрящової частини зовнішнього слухового проходу хрящ наявний не на всій її протяжності. Він жолобоподібно вигнутий і утворює тільки нижню та передню стінки слухового проходу, решта ж стінок — задня і верхня — утво­рені сполучною тканиною. Хрящова частина зовнішнього слухового проходу з’єднується з кістковою за допомогою колової зв’язки зовнішнього слухового проходу, яка утворена із щільної сполучної тканини. Ця зв’язка з’єднує внутрі­шній край хрящової частини слухового проходу з краєм зовнішнього слухового отвору скроневої кістки.

У кістковій частині зовнішнього слухового проходу розрізняють чотири стінки, з яких верхня утворена лускою скроневої кістки, а останні — її барабанною частиною. Довжина стінок зовнішнього слухового проходу неоднакова. Нижня стінка довша за верхню й утворює з барабанною перетинкою гострий кут, а верхня — тупий.

Внутрішня поверхня зовнішнього слухового проходу вистелена шкірою, в якій залягають Сальні залози, волосяні мішечки, а також особливі церумінозні залози (glandulae ceruminosae), які виробляють вушну сірку (cerumen). Вушна сірка містить специфічні протеїни і слугує своєрідним репелентом. За будовою церумінозні зало­зи — це прості трубчасті залози. Кількість залоз і волосків в міру наближення до барабанної перетинки зменшується. Найбільш глибока частина зовнішнього слухо­вого проходу називається пазухою слухового проходу, в ділянці якої залози і волос­ки відсутні.

На межі між зовнішнім та середнім вухом міститься барабанна перетинка.

Барабанна перетинка (membrana tympanica) — це тоненька (товщиною близько 0,1 мм), напівпрозора пластинка, яка має вигляд овала, розмірами 11 х 9 мм. Вона, ніби в рамку, вставлена своїм краєм у барабанну борозну скроневої кістки, до якої прикріп­люється за допомогою волокнисто-хрящового кільця (anulus fibrocartilagineus). У зв’язку з косим положенням внутрішнього кінця слухового проходу перетинка роз­міщується похило, у новонароджених — майже горизонтально.

Барабанна перетинка утворена із фіброзної сполучної тканини, волокна якої в периферичній частині перетинки йдуть у радіальному напрямку, а в центральній частині — циркулярно. З боку зовнішнього слухового проходу барабанна перетин­ка вкрита шкірою, а зі сторони середнього вуха — слизовою оболонкою. Верхня частина барабанної перетинки не містить фіброзних волокон, складається тільки зі шкірного і слизового шарів з тонким прошарком пухкої клітковини між ними. Ця частина м’яка та слабо натягнена і тому отримала назву розслабленої частини (pars flaccida). Більша нижня частина натягнена тугіше і називається натягнутою части­ною (pars tensa). У центрі перетинка має заглибину — пупок (umbo membranae tympaniсae), який є місцем прикріплення до барабанної перетинки однієї зі слухо­вих кісточок — молоточка. Рукоятка молоточка розміщується із внутрішньої сто­рони барабанної перетинки, і просвічуючись крізь її товщу, обумовлює на її зовні­шній поверхні молоточкову смугу (stria mallearis).