Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Органи чуттів

За допомогою органів чуттів людина отримує всебічну інформа­цію про зовнішній світ, вивчає і пізнає його, формує об’єктивні уявлення про оточуючі нас предмети та явища. Завдяки органам чуттів людина орієнтується в оточуючому середовищі, формує своє відношення до зовнішніх впливів, відповідає на них тими чи іншими своїми діями.

Органами чуттів (organa sensoria) називають комплекс анатоміч­них структур (утворів), які сприймають подразнення із зовнішнього та внутрішнього середовища, трансформують його в нервовий ім­пульс, і, передаючи цей імпульс у певні відділи мозку, забезпечують специфічний аналіз нервового збудження, в результаті чого виникає відчуття. Весь цей апарат, необхідний для виникнення відчуття, І. П. Павлов назвав аналізатором.

Кожний аналізатор складається з трьох частин:

1) периферичної (рецепторної), яка безпосередньо сприймає подраз­нення і перетворює його енергію в нервовий імпульс;

2) провідного шляху (кондуктора), по якому нервовий імпульс пря­мує до відповідного нервового центра;

3) нервового центру (кірковий кінець аналізатора), який міститься у відповідній ділянці кори головного мозку, де відбувається вищий аналіз нервового збудження і виникає відчуття.

Розрізняють дві групи відчуттів:

1. Відчуття, що відображають властивості предметів і явищ оточую­чого матеріального світу (відчуття дотику, тиску, болю, температури, а також відчуття слухові, зорові, смакові, нюхові і земного тяжіння).

2. Відчуття, що відображають рухи окремих частин тіла і стан вну­трішніх органів (рухові відчуття, відчуття рівноваги тіла, відчуття ор­ганів).

Відповідно до цього всі Органи чуттів поділяють також на дві групи:

1. Органи зовнішніх чуттів, які сприймають нервові імпульси з екстерорецептивного поля — екстерорецептори. Їх шість: органи шкірного Чуття, чуття земного тяжіння (гравітації), слуху, зору, смаку і нюху.

2. Органи внутрішніх чуттів:

а) органи, які сприймають нервові імпульси з інтерорецептивного по­ля (внутрішніх органів і судин) — інтерорецептори;

б) органи, які отримують імпульси із пропріоцептивного поля (м’язо­во-суглобове чуття, що тісно пов’язане з чуттям земного тяжіння) — пропріорецептори.

Відчуття, які йдуть із внутрішніх органів, при нормальному стані цих органів не досягають свідомості, впливаючи тільки на «загальне самопочуття». Взагалі всі внутрішні процеси, які регулюються вегетативною нервовою системою, протікають без нашого відома і тільки при хворобливих розладах дають про себе знати зазви­чай більш чи менш сильним болем. Тому про інтерорецептори в цьому розділі ми говорити не будемо, тим більше, що все, що стосується іннервації внутрішніх орга­нів і судин, було вже викладене в розділі вегетативної нервової системи.

Із збуджень, які йдуть від пропріоцептивного поля, слід згадати м’язово-суглобове чуття, завдяки якому сприймається відчуття положення частин тіла і від­бувається координація рухів. З одного боку, це чуття комбінується зі шкірною чут­ливістю (чуття стереогнозу), а з другого, перебуває у зв’язку з органом гравітації, що дає орієнтацію відносно гравітаційного поля, і може також розглядатись як статокінетичний аппарат, що забезпечує рівновагу тіла.

Розглянемо органи, які сприймають відчуття, що йдуть із зовнішнього світу, — екстерорецептори.

Загальний план будови утворів, які сприймають подразнення, у всіх тварин по­дібний, незважаючи на подальші значні ускладнення в деталях. Основним елемен­том, за винятком органів шкірного чуття, у наземних тварин є особливі чутливі клі­тини (І тип клітин), що в процесі розвитку походять із епітелію зовнішнього листка (ектодерми), який уже за своїм положенням стикається з оточуючим середовищем. Кожна така Клітина на одному кінці, що обернений до зовнішньої поверхні, має штифтик чи сприймаючі волоски, а на другому — відросток (в органі нюху, зору), який іде до з’єднання з відростками нервових клітин провідних шляхів.

В інших органах (смаку, слуху) чутлива клітина, не віддаючи центрального від­ростка, обплітається кінцевими розгалуженнями аферентного нерва, який підхо­дить до неї (ІІ тип клітин). Перший тип чутливих клітин у порівнянні з другим по­трібно вважати первинним. У водних тварин така форма сприймаючих елементів трапляється і в шкірних покривах, де ці елементи піддаються зволоженню оточую­чою рідиною. В шкірі наземних тварин чутливих клітин не буває, і рецепторні нер­вові волокна закінчуються або вільно між клітинами епітеліального покриву, або ж мають на своїх кінцях особливі кінцеві тільця.

У формуванні органів чуттів також бере участь мезодерма, але тільки вторин­ним порядком, утворюючи для них захисні, підтримуючі і допоміжні пристосуван­ня. Ці пристосування, які обростають і доповнюють чутливі клітини, утворюють разом з ними периферичні відділи органів чуттів: Шкіра, Вухо, око, Язик, ніс. На­приклад, зоровим рецептором є чутливі клітини сітківки (палички і колбочки), а периферичним відділом — усе око.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.