Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вегетативна (автономна) нервова система
Симпатична частина нервової системи

Термін «симпатична Нервова система» був уведений у 1732 р. Вінслоу, який вва­жав, що саме ці структури викликають співчуття, симпатію, злагоду органів. У те­перішній час фізіологами доведено, що приємні відчуття супроводжуються діяльні­стю переважно парасимпатичного відділу, а неприємні — симпатичного.

Симпатична частина вегетативної нервової системи має центральний і пери­феричний відділи (мал. 264).

Центральний відділ симпатичної нервової системи представляє, окрім спіль­них надсегментарних центрів, сегментарний тораколюмбальний симпатичний центр у вигляді групи гангліозних клітин у сірій речовині спинного мозку, які утворюють так зване бічне проміжне (симпатичне) Ядро, праве і ліве, що розміщу­ються в бічних рогах спинного мозку на рівні від восьмого шийного до другого- третього поперекових сегментів (C_VIII-Th_I-L_III).

Периферичний відділ симпатичної нервової системи складається з правого і лівого симпатичних стовбурів з вузлами, що входять до їх складу, нервів, які відхо­дять від цих стовбурів, a тaкож нервів і вузлів, що утворюють вегетативні сплетен­ня, які залягають по ходу судин ззовні чи всередині органів.

Симпатичний стовбур (truncus sympatheticus) — парний утвір, який складаєть­ся із ланцюга 17—22 нервових вузлів (ganglion sympathicus), з’єднаних міжвузлови­ми гілками.

Міжвузлові гілки (rami interganglionares) — це нервові стовбурці, які з’єднують між собою сусідні вузли симпатичного стовбура. Вони містять як прегангліонарні (передвузлові) мієлінові волокна, так і постгангліонарні (післявузлові) безмієлінові волокна.

У симпатичний стовбур зазвичай посегментно проникають прегангліонарні (передвузлові) симпатичні волокна, які починаються в клітинах центральних відділів симпатичної частини вегетативної нервової системи й утворюють білі (тобто вкриті мієліновою обо­лонкою) сполучні гілки (rr. communicantes albi). Симпатичні волокна цих гілок у більшос­ті випадків перериваються у вузлах симпатичного стовбура або проходять далі у складі симпатичних нервів і перериваються в якому-небудь із превертебральних вузлів.

Мал. 264. Схема вегетативної (автономної) іннервації внутрішніх органів (за М. Р. Сапіним, стрілками показані шляхи нервових імпульсів до органів, парасимпатична (А) і симпатична (Б) частини)

1 — верхній шийний вузол симпатичного стовбура; 2 — бічний ріг спинного мозку; 3 — верхній шийний серцевий нерв; 4 — грудні серцеві та легеневі нерви; 5 — великий нутряний нерв; 6 — черевне сплетення; 7 — нижнє брижове сплетення; 8 — верхнє і нижнє підчеревні сплетення; 9 — малий нутряний нерв; 10 — поперекові нутряні нерви; 11 — крижові нутряні нерви; 12 — крижові (парасимпатичні) ядра; 13 — тазові нутряні нерви; 14 — тазові (парасимпатичні) вузли; 15 — парасимпатичні вузли (в складі органних сплетень); 16 — Блукаючий нерв; 17 — вушний (парасимпатичний) вузол; 18 — підщелепний (парасимпатичний) вузол; 19 — крилопіднебінний (парасимпатичний) вузол; 20 — війковий (парасимпатичний) вузол; 21 — дорзальне ядро блу­каючого нерва; 22 — нижнє слиновидільне ядро; 23 — верхнє слиновидільне ядро; 24 — додат­кове ядро окорухового нерва

Від кожного вузла симпатичного стовбура відходять постгангліонарні (післявузлові) симпатичні волокна. Частина їх у вигляді сірих сполучних гілок (rr. communicantes grisei) проникає у склад спинномозкових нервів, а частина бере участь у формуванні симпатичних нервів і вегетативних сплетень.

Топографічно у симпатичному стовбурі виділяють 4 відділи: шийний, груд­ний, поперековий і крижовий.

Шийний відділ симпатичного стовбура простягається від основи черепа до шийки першого Ребра. Він розміщується позаду сонних артерій на глибоких м’язах шиї. До його складу входять три шийних симпатичних вузли: верхній, середній та нижній.

1. Верхній шийний вузол (ganglion cervicale superius) є найбільшим вузлом симпатичного стовбура. Він має веретеноподібну форму, довжина його досягає 2 см і більше, товщина — 0,5 см. Лежить на рівні другого і частини третього шийних хребців позаду внутрішньої сонної Артерії, медіально від блукаючого нерва. До ву­зла підходять міжвузлові з’єднуючі волокна. Від вузла відходять постгангліонарні волокна, які формують наступні нерви та гілки.

Верхній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis superior) спускається вниз до серця паралельно симпатичному стовбуру попереду передхребтової пластинки шийної фасції. У грудній порожнині правий верхній шийний серцевий нерв прохо­дить спереду від плечоголовного стовбура, лівий однойменний нерв — спереду від спільної сонної артерії, далі обидва нерви йдуть по передній поверхні дуги аорти і входять до складу серцевого сплетення.

Внутрішній сонний нерв (n. caroticus internus) прямує від верхнього полюса вер­хнього шийного вузла до однойменної артерії і по її ходу (у сонному каналі) фор­мує внутрішнє сонне сплетення (plexus caroticus internus). Після виходу із сонного каналу від внутрішнього сонного сплетення відходить глибокий кам’янистий нерв (n. petrosus profundus), який прямує крізь рваний отвір до крилопіднебінного каналу і, з’єднуючись з великим кам’янистим нервом (гілка лицевого нерва), утворює нерв крилопіднебінного каналу (Відіїв нерв). У складі нерва крилопіднебінного каналу симпатичні волокна проходять через крилопіднебінний канал і досягають крилопіднебінного вузла. Пройшовши транзитом через крилопіднебінний вузол, симпатич­ні волокна досягають слизової оболонки, судин, залоз та тканин порожнини рота, носа, очної ямки. Частина внутрішнього сонного сплетення, яка оточує печеристу частину внутрішньої сонної артерії, часто позначається як печеристе сплетення (plexus cavernosus). Симпатичні волокна йдуть від печеристого сплетення поряд з усіма гілками внутрішньої сонної артерії, утворюючи періартеріальні сплетення, і досягають судин мозку та очної ямки. В очному яблуці симпатичні волокна іннервують м’яз-розширювач зіниці, судинну оболонку та судини очного яблука.

Зовнішні сонні нерви (nn. carotici extertni), кількістю 2—3, прямують до зовнішньої сонної артерії та, обплітаючи її, формують зовнішнє сонне сплетення (plexus caroticus externus). Зовнішнє сонне сплетення поширюється по гілках однойменної артерії, здій­снюючи симпатичну іннервацію судин, залоз, гладеньком’язових елементів і тканин органів голови. Внутрішнє та зовнішнє сонні сплетення, з’єднуючись на спільній сон­ній артерії, утворюють спільне сонне сплетення (plexsus caroticus communis). До спіль­ного сонного сплетення приєднуються гілки язикоглоткового та блукаючого нервів, які разом беруть участь в утворенні сонного клубочка (glomus caroticus).

Яремний нерв (n. jugularis) піднімається по стінці внутрішньої яремної вени до яремного отвору, де розділяється на гілки, які йдуть до верхнього та нижнього вуз­лів блукаючого нерва, нижнього вузла язикоглокового нерва і до під’язикового не­рва. Завдяки цьому симпатичні волокна розповсюджуються у складі гілок ІХ, Х та ХІІ пар черепних нервів.

Сірі сполучні гілки (rr. comunicantes grisei) з’єднують верхній шийний вузол із трьома (інколи з чотирма) першими шийними спинномозковими нервами, нижнім вузлом блукаючого нерва, під’язиковим та діафрагмальним нервами.

Гортанно-глоткові гілки (rr. laryngopharyngeales) беруть участь в утворенні го­ртанно-глоткового сплетення й іннервують судини, м’язи та слизову оболонку гло­тки і гортані.

II. Середній шийний вузол (ganglion cervicale medium) є непостійним, розміщу­ється на рівні поперечного відростка VІ шийного хребця, прилягає до нижньої щи­топодібної артерії. Він має овальну або трикутну форму і невеликі розміри. До вуз­ла підходять також міжвузлові з’єднуючі волокна. Від середнього шийного вузла відходять наступні гілки та нерви.

Сірі сполучні гілки (rr. communicantes grisei) до ІV—VІ (інколи VІІ) шийних спинномозкових нервів, спільного сонного сплетення, сплетення нижньої щитопо­дібної артерії, щитоподібної та прищитоподібної залоз.

Середній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis medius) іде вниз збоку від верхнього шийного серцевого нерва і досягає серцевого сплетення. По своєму ходу середній серцевий нерв дає гілочки до спільної сонної артерії і до нижньої щитопо­дібної артерії, беручи участь в утворенні відповідних сплетень.

III. Нижній шийний вузол (ganglion cervicale inferius) досить значної величини, розміщується позаду початкової частини хребтової артерії. Він часто зливається з І, а іноді й із ІІ грудним вузлом, утворюючи спільний шийно-грудний (зірчастий) вузол (ganglion cervicothoracicum (stellatum)). Зірчастий вузол має неправильну фо­рму, поперечні розміри до 8 мм. До вузла підходить біла з’єднуюча гілка та міжву­злові волокна. Від вузла відходить ціла група нервів та гілок.

Нижній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis inferior) іде вниз позаду плечоголовного стовбура (правий нерв) та позаду аорти (лівий нерв) до серцевого сплетення. По ходу нижній шийний серцевий нерв віддає сполучні гілки до серед­нього серцевого нерва.

Хребтовий нерв (n. vertebralis) підходить до задньої стінки хребтової артерії і бере участь в утворенні симпатичного хребтового сплетення (plexus vertebralis).

Підключична петля (ansa subclavia) охоплює спереду підключичну артерію. Симпатичні волокна петлі утворюють на стінці підключичної артерії підключичне сплетення (plexus subclavius), а далі продовжуються на гілки підключичної артерії і досягають з ними органів і тканин шиї, грудної порожнини та руки.

Сірі сполучні гілки (rr. communicantes grisei) до VІ, VІІ, VІІІ шийних спинномоз­кових нервів. Ці гілки, як і гілки від середнього шийного симпатичного вузла, яв­ляють собою постгангліонарні волокна, які у складі периферичних нервів плечово­го сплетення розгалужуються у верхній кінцівці, й іннервують стінки судин, Залози шкіри та м’язи Волосся.

Грудний відділ симпатичного стовбура складається з 11—12 грудних вузлів. Вони мають дещо сплощену веретеноподібну чи трикутну форму. Розміри вузлів у середньому дорівнюють 3—5 мм. Розміщуються вузли спереду від головок ребер на латеральній поверхні тіл хребців, позаду внутрішньогрудної фасції і парієтальної плеври. До грудних вузлів симпатичного стовбура від всіх грудних спинномоз­кових нервів підходять білі сполучні гілки, які містять прегангліонарні волокна. Між собою вузли з’єднуються міжвузловими волокнами. В свою чергу від грудних вузлів симпатичного стовбура відходять декілька видів гілок та нервів.

Сірі сполучні гілки (rr. communicantes grisei) містять постгангліонарні волокна, приєднуються до поряд розміщених спинномозкових нервів.

Грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici) відходять від ІІ—ІV грудних вузлів, прямують уперед та медіально і беруть участь у формуванні серцевого сплетення.

Грудні легеневі гілки (rr. pulmonales thoracici) утворені волокнами ІІ—ІV груд­них вузлів, беруть участь у формуванні легеневого сплетення.

Стравохідні гілки (rr. oesophageales) йдуть від ІІ—V грудних вузлів і беруть участь у формуванні стравохідного сплетення.

Великий нутряний нерв (n. splanchnicus major) утворюється із декількох гілок, що від­ходять від V—ІХ грудних вузлів симпатичного стовбура, і складається переважно з прегангліонарних волокон. На бічній поверхні тіл грудних хребців ці гілки об’єднуються у спільний стовбур нерва, який прямує вниз і медіально, проникає в черевну порожнину між м’язовими пучками поперекової частини діафрагми поряд з непарною веною справа та напівнепарною веною зліва і закінчується у вузлах черевного сплетення.

Малий нутряний нерв (n. splanchnicus minor) починається від десятого й одинад­цятого грудних вузлів симпатичного стовбура, йде вниз разом з великим нутряним нервом і досягає черевного сплетення. Малий нутряний нерв складається також пе­реважно із прегангліонарних волокон. Значна частина волокон малого нутряного нерва утворює ниркову гілку (r. renalis), яка прямує до ниркового сплетення, обми­наючи черевне сплетення.

Найнижчий нутряний нерв (n. splanchnicus imus) починається від дванадцятого (іноді одинадцятого) грудного вузла симпатичного стовбура і закінчується в нирко­вому сплетенні. Усі три нутряних нерви входять до складу сплетень, що беруть участь в іннервації органів черевної порожнини, а також судин та лімфовузлів гру­дної і черевної порожнин.

Поперековий, або черевний, відділ симпатичного стовбура складається з трьох-п’яти поперекових вузлів. Симпатичні стовбури у поперековому відділі роз­міщені на дещо ближчій відстані один від одного, ніж у грудній порожнині.

Поперекові вузли мають веретеноподібну форму, розміри їх не перевищують 6 мм. Вузли розміщуються на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців медіальніше великого поперекового м’яза і вкриті заочеревинною фасцією. Поперекові вузли правого і лівого симпатичних стовбурів з’єднуються поперечно орієнтовани­ми сполучними гілками, які лежать на передній поверхні поперекових хребців, по­заду аорти та нижньої порожнистої вени. Білі сполучні гілки (від 2-3 верхніх попе­рекових спинномозкових нервів) підходять тільки до двох верхніх поперекових вузлів. Останні поперекові вузли білих сполучних гілок не мають, а з’єднуються між собою міжвузловими волокнами.

Від кожного поперекового вузла відходить два види гілок: сірі сполучні гілки (rr. communicantes grisei), що містять постгангліонарні волокна і прямують до попере­кових спинномозкових нервів, та поперекові нутряні нерви (nn. splanchnici lumbales), які прямують до черевного сплетення й органних вегетативних сплетень (черевного, аортального, ниркового, надниркового) і мають як прегангліонарні, так і постгангліонарні волокна.

Крижовий, або тазовий, відділ симпатичного стовбура утворений, як правило, чотирма вузлами, веретеноподібної форми, розмірами близько 5 мм кожний. Вузли та­зового відділу, як і поперекового, зв’язані між собою не тільки поздовжніми (міжвуз­ловими), а й поперечними гілками — комісурами. Крижові вузли лежать на тазовій по­верхні крижа медіально від тазових крижових отворів. Унизу правий і лівий симпатич­ні стовбури зближуються і нарешті зливаються в непарному (куприковому) вузлі (ganglion impar), який лежить на передній поверхні І-го куприкового хребця.

Від крижових вузлів відходять сірі сполучні гілки (rr. communicantes grisei) до крижових і куприкового спинномозкових нервів, у складі яких післявузлові симпа­тичні волокна прямують для іннервації судин, залоз, органів і тканин у тих облас­тях, де розгалужуються соматичні крижові нерви; крижові нутряні нерви (nn. splanchnici sacrales), які йдуть до верхнього і нижнього підчеревних сплетень.