Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Периферична нервова система
Черепні нерви
Блукаючий нерв (Х)

Блукаючий нерв (n. vagus) є змішаним нервом (мал. 239, 258), оскільки містить у своєму складі парасимпатичні, чутливі та рухові нервові волокна. Ядра блукаючого нерва лежать у довгастому мозку. Це вегетативне парасимпатичне — заднє Ядро блукаючого нерва (nucleus dorsalis n. vagi), чутливе — одиночне ядро (nucleus solitarius), рухове — подвійне ядро (nucleus ambiguus).

Волокна, що виходять із вегетативного ядра, складають більшу частину блукаю­чого нерва і забезпечують парасимпатичну іннервацію органів шиї, грудної і черев­ної порожнин. По волокнах блукаючого нерва йдуть імпульси, які сповільнюють ритм серцебиття, розширяють судини, рефлекторно регулюють тиск крові в суди­нах, звужують Бронхи, підсилюють перистальтику і розслабляють сфінктери кише­чника, викликають підсилену секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.

Блукаючий нерв — найдовший з усіх черепних нервів, область його іннервації набагато ширша, ніж у всіх інших нервів.

Із довгастого мозку блукаючий нерв виходить у задній бічній борозні 10—15 корінцями, які, з’єднуючись, утворюють єдиний стовбур. Із черепа він виходить через яремний отвір разом з язикоглотковим та додатковим черепними нервами, займаючи між ними проміжне положення.

У межах яремного отвору і після виходу із нього (на 1,0—1,5 см нижче) блукаючий нерв має потовщення: верхній і нижній вузли (ganglion superius et ganglion inferius), які містять тіла чутливих нейронів. Периферичні відростки нейронів цих вузлів ідуть до внутрішніх органів, твердої мозкової оболонки, шкіри зовнішнього слухового про­ходу, а центральні — до чутливого ядра нерва — ядра одиночного шляху.

Вийшовши з яремного отвору, блукаючий нерв прямує вниз. На шиї він іде у складі судинно-нервового пучка шиї, розмішуючись між внутрішньою яремною ве­ною та внутрішньою сонною артерією. Пройшовши у грудну порожнину через вер­хній отвір грудної клітки, правий блукаючий нерв проходить по передній поверхні правої підключичної Артерії, а лівий — по передній поверхні дуги аорти. Далі оби­два нерви відхиляються назад, проходять позаду коренів легень і розгалужуються на великі та малі гілки. Більша частина гілок правого блукаючого нерва лягає на задню стінку стравоходу, а лівого — на передню стінку стравоходу, утворюючи стравохідне сплетення (plexus oesophagealis). Із гілок цього сплетення на передній та задній стінках стравоходу у його нижній частині формуються, відповідно, перед­ній та задній блукаючі стовбури (truncus vagalis anterior et truncus vagalis posterior). Обидва стовбури разом зі стравоходом проходять через стравохідний отвір діафрагми у черевну порожнину і лягають на велику кривину шлунка. Перед­ній блукаючий стовбур далі прямує до печінки і розгалужується на кінцеві печінко­ві гілки (rr. hepatici), а задній — прямує до черевного сплетення і розгалужується на кінцеві черевні гілки (rr. coeliaci). Такий складний шлях нерва, коли він немовби блукає між органами шиї, грудної та черевної порожнин, і зумовлює його назву.

Топографічно блукаючий нерв можна поділити на 4 відділи: головний, ший­ний, грудний і черевний.

І. Головний відділ блукаючого нерва є найкоротшим. Він охоплює початковий відрізок нерва від місця виходу із мозку до верхнього краю нижнього вузла. Від цього відділу нерва відходять такі гілки:

1. Оболонкова гілка (r. meningeus) відходить від верхнього вузла, повертається в порожнину черепа й іннервує тверду мозкову оболонку задньої черепної ямки в ді­лянках поперечної та потиличної пазух.

2. Вушна гілка (r. auricularis) починається від нижньої частини верхнього вузла, про­никає в яремну ямку, де входить у соскоподібний каналець скроневої кістки. Вийшовши з останнього через барабанно-соскоподібну щілину, вушна гілка іннервує шкіру задньої стінки зовнішнього слухового проходу та шкіру задньої поверхні вушної раковини.

II. Шийний відділ блукаючого нерва простягається від нижнього вузла до верхнього отвору грудної клітки або до місця відходження правого поворотного гортанного нерва. В цьому проміжку від блукаючого нерва відходять такі гілки:

1. Глоткові гілки (rr. pharyngeales) — 2 гілки, що відходять від нижнього вузла блукаючого нерва або дещо нижче. Вони йдуть до стінки глотки і на поверхні сере­днього стискача глотки формують глоткове сплетення (plexus pharyngealis), в утворенні якого беруть участь також глоткові гілки язикоглоткового нерва та сим­патичного стовбура. Глоткові гілки іннервують м’язи і слизову оболонку глотки, а також м’яз-піднімач м’якого піднебіння та м’яз язичка.

2. Верхній гортанний нерв (n. laryngealis superior) починається від нижнього ву­зла блукаючого нерва, йде вперед по латеральній поверхні глотки і на рівні під’язикової кістки ділиться на зовнішню і внутрішню гілки. Зовнішня гілка (r. externus) іннервує перснещитоподібний м’яз та нижній стискач глотки. Внутрі­шня гілка (r. internus) супроводжує верхню гортанну артерію, разом з останньою пронизує щитопід’язикову мембрану й іннервує слизову оболонку гортані (вище рівня голосової щілини) та надгортанника.

3. Верхні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales superiores) у кількості 1—3 від­ходять від блукаючого нерва, прямують уздовж спільної сонної артерії і, з’єднуючись з гілками симпатичного стовбура, входять до глибокої частини серцевого сплетення.

4. Нижні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales inferiores), які численніші та значно товстіші від верхніх, прямують до серця і приєднуються до поверхневої (лі­ві гілки) та глибокої (праві гілки) частин серцевого сплетення.

III. Грудний відділ блукаючого нерва простягається від верхнього отвору грудної клітки до стравохідного розтвору діафрагми. Від цього відділу відходять такі нерви:

1. Поворотний гортанний нерв (n. laryngealis reccurrens) відходить від основно­го стовбура блукаючого нерва справа — на рівні підключичної артерії, а зліва — на рівні дуги аорти. Обігнувши нижню частину вказаних судин спереду назад, пово­ротні гортанні нерви піднімаються вгору в борозні між трахеєю та стравоходом і своїми кінцевими гілками досягають гортані. По своєму ходу кожний поворотний гортанний нерв віддає трахейні гілки (rr. tracheales), стравохідні гілки (rr. oesophageales), які містять рухові, чутливі та парасимпатичні волокна до цих орга­нів, і глоткові гілки (rr. pharyngeales), що іннервують нижній стискач глотки. Кін­цевою гілкою поворотного гортанного нерва є нижній гортанний нерв (n. laryngeus inferior), який досягає гортані і іннервує всі м’язи гортані, крім перснещитоподібного м’яза, та слизову оболонку гортані нижче голосової щілини.

2. Грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici) відходять від блукаючого нерва ни­жче поворотного гортанного нерва і приєднуються до серцевого сплетення.

3. Бронхіальні гілки (rr. bronchiales) передні та задні, з’єднавшись з гілками вер­хніх трьох-чотирьох грудних вузлів симпатичного стовбура, утворюють легеневе сплетення (plexus pulmonalis). Гілки цього сплетення оточують бронхи і разом з ними входять у Легені, розгалужуючись у паренхімі останніх.

4. Трахейні гілки (rr. tracheales) з’єднуються з трахейними гілками поворотного гортанного нерва і формують у стінці трахеї трахейне сплетення.

5. Стравохідне сплетення (plexus oesophagealis) сформоване короткими пере­плетеними між собою гілками переднього та заднього блукаючих стовбурів, а та­кож стравохідними гілками поворотного гортанного нерва та верхніх грудних вуз­лів симпатичного стовбура. Це сплетення іннервує всі оболонки стравоходу.

IV. Черевний відділ блукаючого нерва міститься нижче розтвору діафрагми і представлений переднім та заднім блукаючими стовбурами, які виходять із стра­вохідного сплетення.

1. Передній блукаючий стовбур (truncus vagalis anterior) переходить із передньої поверхні стравоходу на передню поверхню шлунка біля його малої кривини. Від переднього блукаючого стовбура відходять передні шлункові гілки (rr. gastrici anteriores), які з’єднуються із симпатичними волокнами й утворюють переднє шлу­нкове сплетення, та печінкові гілки (rr. hepatici), що йдуть між листками малого са­льника і досягають воріт печінки.

2. Задній блукаючий стовбур (truncus vagalis posterior) зі стравоходу переходить на задню стінку шлунка вздовж його малої кривини і віддає задні шлункові гілки (rr. gastrici posteriores), а також черевні гілки (rr. coeliaci). Черевні гілки йдуть униз і по лі­вій шлунковій артерії досягають черевного сплетення. У складі гілок черевного спле­тення парасимпатичні та чутливі волокна блукаючого нерва досягають майже всіх ор­ганів черевної порожнини. Блукаючий нерв не іннервує тільки органів малого таза, а також лівої половини товстої кишки, починаючи від лівого ободового згину.