Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Система органів дихання
Плевра

Кожна легеня покрита плеврою. Плевра (pleura), як і Очеревина, представляє собою гладеньку, блискучу серозну оболонку, яка складається з двох листків: вісцераль­ного і парієтального. Вісцеральна (легенева) плевра (pleura visceralis (pulmonalis)) щільно зростається з легеневою тканиною, покриває легеню з усіх сторін, заходить у щілини між її частками. Парієтальна (пристінкова) плевра (pleura parietalis) представляє собою суцільний листок, який зростається з внутрішньою поверхнею стінки грудної порожнини і органами Середостіння, утворюючи замкнутий мішок, в якому міститься легеня, вкрита вісцеральною плеврою. Залежно від місця приля­гання парієтальну плевру поділяють на три частини: реброву, середостінну та діафрагмальну. Реброва частина (pars costalis) покриває внутрішню поверхню ребер і міжребрових проміжків. Спереду біля грудини і ззаду біля хребтового стовпа вона переходить у середостінну частину (pars mediastinalis), яка прилягає до органів се­редостіння. Середостінна частина плеври зрощена з перикардом. У ділянці кореня Легені середостінна частина плеври обхоплює його і переходить у діафрагмальну частину (pars diaphragmatica), яка покриває діафрагму, крім її центральних відді­лів, де перикард зрощений з діафрагмою.

Між вісцеральною і парієтальною плеврою є щілиноподібний простір — порожни­на плеври (cavitas pleuralis), де міститься незначна кількість (1—2 мл) серозної рідини, яка зволожує поверхні плеври, обернені одна до одної, і цим зменшує тертя між ними. Тиск у порожнині плеври нижчий від атмосферного, що створює добрі умови для за­повнення легень повітрям під час вдиху. Права і ліва порожнини плеври між собою не сполучаються. У здорової людини плевральна порожнина макроскопічно невидима.

Парієтальна плевра в місцях її переходу з однієї частини в іншу утворює синуси (пазухи), які є резервними просторами правої і лівої плевральних порожнин, а та­кож вмістилищами, в яких може скупчуватись серозна рідина при порушенні про­цесів її утворення чи всмоктування. Внизу, в місці переходу ребрової частини парієтальної плеври в діафрагмальну, наявний досить глибокий реброво-діафрагмальний синус (recessus costodiaphragmaticus). Під час вдиху нижній край легені опуска­ється в цей синус, але ніколи не доходить до самого його кінця, навіть при найбі­льшому вдиху. При запаленні плеври гній, що потрапляє в плевральну порожнину, найбільше накопичується також у цьому синусі. В місці переходу середостінної ча­стини плеври у діафрагмальну знаходиться неглибокий діафрагмо-середостінний синус (recessus phrenicomediastinalis). По передньому краю легені у місці переходу ребрової частини парієтальної плеври у середостінну розташовується реброво-середостінний синус (recessus costomediastinalis); цей синус краще виражений зліва.

Угорі на рівні верхньої апертури грудної клітки реброва і середостінна частини плеври, переходячи одна в одну, формують купол плеври (cupula pleurae), обмежований з латерального боку драбинчастими м’язами. Спереду і присередньо до ку­пола плеври прилягають підключичні артерія і вена. Ззаду від купола знаходиться головка першого Ребра і довгий м’яз шиї, вкритий передхребтовою пластинкою шийної фасції, до якої купол плеври фіксується.

Плевра відіграє велику роль у процесах транссудації (виведення) і резорбції (всмоктування) серозної рідини, нормальне співвідношення між якими різко пору­шується при захворюваннях органів грудної порожнини.

При мікроскопічній однорідності і аналогічній гістологічній структурі парієтальна і вісцеральна плеври виконують різні функції, що пов’язано, напевно, з їх різ­ним ембріональним походженням. Вісцеральна плевра, в якій переважають крово­носні судини над лімфатичними, виконує, головним чином, функцію виведення. Парієтальна плевра, яка має більше лімфатичних судин, ніж кровоносних, здійснює функцію всмоктування.