Акушерство та гінекологія - А.М.Громова 2000

Доброякісні пухлини жіночих статевих органів
Доброякісні пухлини яєчників
Ліпідно-клітинні пухлини яєчників

Згідно визначенню ВОЗ в цю групу новоутворень включені пухлини, що складаються з клітин, що нагадують клітини Лейдега, лютеїнові клітини і клітини кори наднирників, але які не можуть ідентифікуватись специфічно як один з цих трьох типів.

Адреналоподібні пухлини

Синонімами є дифузна арренобластома, маскуліноовобластома і гіпернефрома.

Адреналоподібна пухлина яєчника має схожість з аденомою кори наднирників як у відношенні її макроскопічної характеристики, так і морфологічних особливостей. Вона розвивається із ембріональних залишків коркового шару наднирників, які знаходяться в широкій зв’язці, воротах яєчників і корковому шарі яєчників. Пухлина, як правило, одностороння, величина її коливається в широких межах від кількох до 20см. Пухлина має вигляд вузла округлої форми, чітко обмеженого, щільної консистенції. На розрізі солідної будови, помаранчевого, жовтого чи коричневого кольору з ділянками крововиливів.

По гістологічній картині пухлина нагадує сіткову або клубочкову зону кори наднирників. Пухлина утворена з великих (20-45 мкм) полігональних клітин з світлою або вакуолізованою цитоплазмою. Ядра їх невеликі, базофільні, розташовані центрально. Клітини містять Ліпіди, мітози зустрічаються дуже рідко. До 7% пухлин можуть бути злоякісними. В цих випадках визначаються атипові клітини (поліморфізм і гіперхроматоз ядер), велика кількість ліпідів.

Більшість адреналоподібних пухлин є маскулінізуючими. Найбільш часто вони зустрічаються у жінок репродуктивного віку, у дівчаток та жінок старше 60 років. Їх частота не перевищує 10%. Ендометрій при цих пухлинах звичайно без ознак проліферації, атрофічний. Враховуючи те, що злоякісні адреналоподібні пухлини зустрічаються рідко, одностороння оваректомія є ефективним методом Лікування, особливо в дитячому і репродуктивному віці.

Лютеома

Розрізняють дві пухлини які називають лютеомою: лютеома вагітності і стромальна лютеома. Перша з них не являється істиною пухлиною і згідно класифікації ВОЗ розглядається серед пухлиноподібних процесів.

Стромальна лютеома

До цієї патології відносять невеликі (не більше 2-Зсм) лютеоми, які локалізуються в корковому або мозковому шарі одного чи обох яєчників. Ці пухлини частіше одиночні рідше численні, не мають капсули, на розрізі жовтого, коричневого, сірого чи білого кольору.

Гістологічно стромальна лютеома складається з великих полігональних чи округлих тісно розташованих клітин у вигляді тяжів і гнізд. Ядра великі, розташовані центрально. Цитоплазма еозинофільна. Строма звичайно бідна, але інколи представлена широкими пучками гіалінізованого колагену, який ділить клітини на групи. Лютеома багата кровоносними судинами, стромальна лютеома розвивається з текалютеїнових клітин або з лютеінізованих стромальних клітин. Частіше пухлина виникає у жінок в постклімактеричному періоді, в 50-70 років. У більшості випадків розвиток пухлини супроводжується явищами гіперестрогенії. Хворі скаржаться на маткові кровотечі. Визначається залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія. В частини хворих пухлини проявляються явищами вірілізма.

Чітко розробленої тактики лікування хворих при наявності стромальної лютеоми немає. Слід пом’ятати, що пухлина може бути двохсторонньою. Проте відсутність пухлини в другому яєчнику не виключає наявності в ньому ділянок стромальної лютеінізації, яка в майбутньому може бути джерелом розвитку стромальної лютеоми. Тому вважається, якщо стромальна лютеома характеризується естрогенною активністю, а Матка видалена, другий Яєчник може бути збережений. При збереженні матки або проявленні лютеомою андрогенної активності рекомендується видалити і другий яєчник.