Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Загальна характеристика гострих отруєнь
Екзотоксичний ШОК

Екзотоксичний ШОК (грец. exо зовні, toxikon отрута) - клінічний синдром, що розвивається внаслідок гострої хімічної дії на Організм; характеризується порушеннями метаболізму, нервової регуляції, діяльності всіх життєво важливих органів і систем з ознаками шокового стану; причиною може бути будь-яке гостре екзогенне отруєння тяжкого ступеня.

Екзотоксичний шок розвивається протягом перших годин після гострого отруєння і зумовлює 65-70% смертельних наслідків. Частота шоку при гострих отруєннях різна і складає при отруєнні речовинами припікаючої дії 30,5%, хлорованими вуглеводнями - 86,5%, фосфорорганічними інсектицидами - 27%, психофармакологічними препаратами - 16,9% (Лужников Е. А., 1989, 2000).

Екзотоксичний шок при гострому отруєнні є різновидом гіноволемічного шоку. В його основі лежить або абсолютна гіповолемія, що є наслідком зовнішньої і внутрішньої плазмовтрати, або відносна гіповолемія, що є результатом розладів судинної регуляції різного генезу. Абсолютна гіповолемія (при отруєннях речовинами припікаючої дії, хлорованими вуглеводнями, блідою поганкою та ін.) пов’язана і ушкодженням клітинних мембран слизової оболонки травного тракту і стінок судин мікроциркуляторного русла. Відносна гіповолемія (при отруєнні фосфорорганічними інсектицидами або ФОС) виникає внаслідок патологічної периферичної вазоділатації, причиною якої можуть бути пригнічення холіноестераз і накопичення великої кількості ендогенного ацетилхоліну або пригнічення вазомоторного центру та пряма дія хімічних сполук і їх метаболітів на рецептори судин (при отруєнні снодійними і психотропними медикаментами).

При отруєнні ФОС, окрім вказаного основного механізму виникнення шоку, спостерігається безпосередня токсична дія на міокард, що призводить до зниження його скорочувальної здатності. Тому шок при гострому отруєнні ФОС нерідко носить характер кардіогенного і протікає на тлі загрозливих розладів серцевого ритму та провідності.

Гіповолемія, що розвивається, призводить до зменшення венозного повернення до серця, виникнення синдрому малого викиду і зниження ударного об’єму крові.

Клінічно шок при гострому отруєнні характеризується: тяжким загальним станом хворого, порушенням психіки при збереженій свідомості, похолодінням і ціанотичним відтінком шкірних покривів, холодним потом, задишкою, тахікардією, гіпотонією та олігурією. Спостерігаються порушення функції практично всіх життєво важливих систем організму, але на перший план виступає ГОСТРА НЕДОСТАТНІСТЬ КРОВООБІГУ. Вже в перші години після отруєння спостерігаються виражені розлади центральної, периферичної та регіонарної гемодинаміки (особливо портальної системи і нирок). Дуже швидко розвиваються Порушення метаболізму, гемокоагулюючих і реологічних властивостей крові, що посилюються специфічною токсичною дією хімічних сполук (додаткові чинники в патогенезі ацидозу при отруєнні припікаючими рідинами, токсична коагулопатія).

Найважливіші особливості екзотоксичного шоку:

1. Раннє, практично одночасне з потраплянням в організм потерпілого отруйної речовини, включення в патогенетичний ланцюг метаболічних ланок, що при інших видах шоку, як правило, буває кінцевим результатом довгого ряду патологічних реакцій.

Деякі автори (Голиков С. Н. и др., 1980) вважають, що в основі таких тяжких порушень гомеостазу лежить біохімічна (молекулярна) взаємодія токсиканту з рецепторами і ферментними системами. Саме цим і визначається головна особливість патогенезу екзотоксичного шоку.

2. Вибіркова токсичність конкретних хімічних з’єднань для певних органів і тканин - гепатотоксичність, нефротоксичність, кардіотоксичність, раннє формування декомпенсованого метаболічного ацидозу.

3. Довготривала дія токсичної речовини та повторне потрапляння в організм потерпілого хімічної сполуки або її метаболітів. При цьому відбувається повторне формування порочного кола, типового для шокових станів.