Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Загальна характеристика гострих отруєнь
Токсикокінетика інгаляційних отруєнь

При інгаляційних отруєннях спостерігається найшвидше надходження отрути в Організм людини. Це спричиняють:

а) велика поверхня всмоктування (90-120 м²);

б) мала товщина альвеоло-капілярної мембрани;

в) інтенсивний кровотік в легеневих капілярах;

г) відсутність умов для затримки отрут.

Через Легені легко всмоктуються газоподібні та пароподібні речовини, а також деякі аерозолі, величина частинок яких не перевищує 5-10 мкм.

Швидкість всмоктування речовин через легені залежить від ряду факторів, в тому числі від:

- парціального тиску газу в повітрі;

- величини легеневої вентиляції;

- стану кровообігу в легенях;

- співвідношення розчинності речовини в маслі і воді;

- специфічної взаємодії речовини з елементами крові та тканин;

- віку постраждалого (у дітей хвилинний об’єм Дихання на 1 кг маси тіла значно більший, ніж у дорослих, що створює умови для проникнення великої кількості токсичної речовини з повітря в легені).

Всмоктування летких сполук здійснюється за законом дифузії. При цьому, чим більший коефіцієнт Вода/повітря, тим більше речовин надходить у Кров до моменту вирівнювання концентрацій.

Деякі пари та гази здатні руйнувати сурфактант та альвеоло-капілярну мембрану, порушувати її бар’єрну і транспортну функцію, що призводить до розвитку гострого токсичного набряку легень, респіраторного дистрес-синдрому, ГДН.