Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Загальна характеристика гострих отруєнь
Токсикокінетика пероральних отруєнь

Найбільш часто токсичні речовини потрапляють в Організм пероральним шляхом. Час перебування їх в ШКТ залежить від фізико- хімічних властивостей отрути та функціонального стану шлунку і кишечника. Градієнт pH між різними відділами ШКТ визначає різну швидкість всмоктування отруйних сполук. В основному всмоктування отрути відбувається в тонкому кишечнику, де pH 7,5-8,0. Однак деякі з отрут можуть всмоктуватись ще у ротовій порожнині (нікотин, фенол, нітрогліцерин, ціаніди). Водорозчинні речовини (винний спирт та інші спиртові розчини медикаментів) повністю всмоктуються через слизову оболонку ротової порожнини та стравоходу і надходять в загальний кровотік через верхню порожнисту вену. Проте можливість отруєння таким шляхом обмежена у зв’язку з короткотривалим контактом токсичної речовини із слизовою оболонкою. Тяжкість отруєння залежить в таких випадках від токсичності речовини. При потраплянні в порожнину рота надзвичайно токсичних препаратів- калію ціаніду, дихлоретану та інших може виникнути тяжке отруєння.

В шлунку отруйні речовини можуть перебувати більш тривало, що в подальшому сприяє їх всмоктуванню слизовою оболонкою шлунку та потраплянню у Кров, де вони спричиняють загальнотоксичну дію. На швидкість всмоктування отрут в шлунку впливають:

- наявність або відсутність їжі;

- склад їжі;

- перистальтика, швидкість випорожнення кишечника;

- функціональний стан слизової оболонки, що секретує шлунковий сік;

- подрібненість або рідкий стан речовин, що можуть викликати отруєння.

Харчові маси, що містяться в шлунку, можуть сорбувати та зменшувати концентрацію токсичних речовин. Це утруднює контакт отрути зі слизовою оболонкою. Гальмують абсорбцію токсичних речовин у шлунку мала кількість рідини, а також великий об’єм густої їжі. У зв’язку з цим необхідно враховувати, коли відбулося отруєння: до чи після прийому їжі. У першому випадку, коли Шлунок порожній, отруйні речовини всмоктуються швидше. Разом з тим у травному каналі є ферментні системи, що руйнують білки та жири і звільнюють токсичні речовини, що зв’язані з ними.

Основне місце всмоктування речовин при їх надходженні в організм через рот - це Тонкий кишечник. Деякі отрути (кислоти, луги, важкі метали та інші) можуть безпосередньо ушкоджувати кишковий епітелій та порушувати всмоктування. Погано всмоктуються в тонкому кишечнику комплекси токсичних речовин з білками. Сповільнення кровотоку та депонування крові в ділянці кишечника у разі екзотоксичного шоку посилює місцевий токсичний ефект. Це зумовлено вирівнюванням концентрації отрути в крові та кишечнику. Посилена перистальтика кишечника сприяє швидшому виведенню токсичних речовин з організму, зменшує їх всмоктування за рахунок короткочасності контакту отрути з слизовою оболонкою кишечника. Під час всмоктування з тонкої кишки речовини спочатку потрапляють через систему ворітної вени в печінку, де зазнають різних хімічних перетворень. Іноді вони частково або повністю знешкоджуються, в інших випадках, навпаки, їх токсичність може підвищуватись («летальний синтез»). Однак потрібно враховувати, що при всмоктуванні через Лімфатичні судини отрута може не проходити через печінковий бар’єр.

Слід також враховувати, що неіонізовані молекули отрут або хімічних сполук добре розчинюються в жирах, і тому легше проникають через клітинні мембрани слизової оболонки стінки шлунку, кишечника, кровоносних і лімфатичних судин у зв’язку з наявністю ліпопротеїнової структури у їх мембранах.

Таким чином, всмоктувальна здатність будь-якої хімічної речовини в шлунку і кишечнику залежить від таких її чинників:

- жиророзчинності;

- водорозчинності;

- ступеня ДИСОЦІАЦІЇ (іонізації);

- величини молекул;

- типу абсорбції.