Нефрологія для сімейного лікаря - О.Й. Бакалюк 2003

Деякі урологічні захворювання у терапевтичній практиці
Пухлини нирок

Пухлини нирок у дорослих переважно злоякісні і становлять від 1,5 % до 3 % всіх локалізацій новоутворів. Чоловіки хворіють вдвічі частіше, ніж жінки, переважний вік - 40-50 років. Найчастіше (70-90 %) зустрічається світлоклітинний рак - пухлина Гравітца, який проявляється у двох формах - типова і нетипова гіпернефромні пухлини.

Для типової гіпернефромної пухлини характерний повільний розвиток сферичного утворення з тонкою сполучнотканинною оболонкою, який у міру свого росту витісняє паренхіму нирки.

При атиповій гіпернефромній пухлині чіткого відмежування від здорової паренхіми не спостерігають - така пухлина схильна до дифузної інфільтрації нирки, вона заповнює чашечки і канальці, проростає вени. Ця форма характеризується більшою злоякісністю і швидким метастазуванням у Легені, мозок, кістки, печінку.

У нирках можуть розвиватися також негіпернефроїдний рак (8-20 %), Саркома (2-5 %).

Інколи пухлина нирок (так звана Пухлина Вільмса) поєднується з іншими уродженими аномаліями - синдром Міллера.

Виділяють чотири стадії розвитку пухлин нирок: І - пухлина в межах ниркової капсули; ІІ - втягнення у процес судинної ніжки або навколониркової клітковини; ІІІ - ураження регіонарних лімфатичних вузлів; IV - наявність віддалених метастазів (С.И. Рябов, 2000).

Для вчасної діагностики пухлин нирок має значення виділення двох груп симптомів - ренальних та екстраренальних.

До ренальних симптомів відносять біль у поперековій ділянці, ГУ, ПУ.

Біль виявляють у 3-56 % випадків залежно від стадії захворювання, частіше це відчуття важкості у поперековій ділянці, інколи - біль за типом ниркової коліки після (!) виникнення макрогематурії (при нирковокам’яній хворобі - навпаки - біль, а потім ГУ), або за типом люмбоішіалгії (при проростанні пухлини за межі нирки). Спостерігають позитивний симптом Гюйона (F.J.C. Guyon) - патологічну рухомість (балотування) збільшеної нирки.

ГУ (мікрогематурія незміненими еритроцитами) майже постійна, інколи спостерігають транзиторну макрогематурію, яка виникає без видимої причини.

Остання може бути одноразовою, тривати від декількох годин до 1-2 днів і зникати так само раптово, як і з’явилася. Тому при виникненні макрогематурії, перш за все, ще до застосування кровоспинних засобів, слід визначити її джерело (права або ліва Нирка) за допомогою цистоскопії.

ПУ при пухлинах нирки помірна, циліндрурія не характерна.

При проростанні пухлини у v. renalis можуть виникнути симптоматичне Варикоцеле (8,6 % у І стадії і 14,2 % у IV) або колатеральна сітка на шкірі поперекової ділянки, живота.

До екстраренальних симптомів (J. Kernion, 1986; T. Tsukamoto et al., 1991) відносять підвищення температури тіла, прискорення ШОЕ, анемію або еритроцитоз, поліцитемію, амілоїдоз, паранеопластичні синдроми, ентеропатії, кахексію.

Із цих проявів відзначимо найважливіші: немотивоване прискорення ШОЕ (55-92 %), залізодефіцитну анемію (8-64 %), АГ (11-40 %), лихоманку без виділення специфічного типу (15-59 %), схуднення (15-30 % випадків).

Зазначимо існування і таких «масок» пухлин нирки, як суглобовий синдром, лімфаденопатія, ураження шкіри у вигляді виразково-некротичної пурпури, алопеція, нейроміопатичний синдром, полінейропатія, тромбоемболії.

Як варіант «маски» пухлини нирок виділяють синдром Штофера (M.H. Stauffer) - нефрогенну печінкову дисфункцію (анорексія, слабкість, гіпотензія, гепатоспленомегалія, значне підвищення сироваткових рівнів альфа₂-глобулінів, лужної фосфатази, імуноглобулінів класу А, гіпоальбумінемія). Слід зазначити, що синдром нефрогенної печінкової дисфункції звичайно передує виникненню інших типових симптомів пухлини, що має певне діагностичне значення (А.Ю. Николаев и соавт., 1984).

Із лабораторних тестів вкажемо також на гіперкальціємію, гіпергаптоглобінемію, підвищення активності фосфомоноестерази-1, лактатдегідрогенази та її ізоферментів і зниження активності холінестерази, вмісту трансферину (С.И. Рябов, 2000).

Для діагностики пухлин нирок використовують весь комплекс лабораторно-інструментальних методик, починаючи від рутинних (УЗД, ізотопні, рентгеноконтрастні Методики (рис. 100) і закінчуючи ангіографією (рис. 101), комп’ютерною томографією (рис. 102), біопсією нирки.

Рис. 100. Пухлина правої нирки: ретроградна телеграфія (симптом "зів’ялої квітки» - зміщення верхніх чашечок донизу щільною пухлинною масою).

Рис. 101. Селективна ренальна артеріограма при пухлині правої нирки (посилена еаскуляризація об’єму в нижній частині правої нирки).

Рис. 102. Комп’ютерна томограма при пухлині правої нирки.