Нефрологія для сімейного лікаря - О.Й. Бакалюк 2003

Провідна семіотика захворювань нирок
Гостронефритичний синдром

Вказаний синдром включає в себе сукупність сипмтомів, які є найбільш характерними для гострого ГН або загострення хронічного ГН - раптове виникнення набряків, олігурія, АГ, патологічні зміни сечі (РБ. Минкин, 1990; А.С. Чиж, 1994; Т.Д. Никула, 2000). Синдром ниркових набряків проявляється у двох варіантах - «нефритичні» і «нефротичні». Патогенез і Клініка цих варіантів набряків, ренальної гіпертензії описані нижче. При максимальному ступені вираження гостронефритичного синдрому можуть виникати такі життєвонебезпечні ускладнення, як гостра або підгостра лівошлуночкова недостатність, інсульти, ниркова еклампсія, ГНН.

Лівошлуночковій недостатності з ритмом галопу, нападами серцевої астми та набряком легень (3 % випадків ГН) належить особливе місце у зв’язку з несприятливим прогнозом для життя навіть у пацієнтів молодого віку. Особливість цього стану полягає і в тому, що гіперволемія внаслідок гострої затримки натрію і води вимагає негайного внутрішньовенного застосування потужних діуретиків.

Клініка гострої лівошлуночкової недостатності, як і порушення мозкового кровобігу, добре відома, тому ми більш детально опишемо клініку ниркової еклампсії.

Ниркова еклампсія (łclampsis (гр.) - спалах) - виникнення судом нападоподібного характеру, які нагадують епілепсію, частіше при гострому ГН, загостренні хронічного ГН, ПЕ (5-8 % випадків). Напади ниркової еклампсії можуть спричинятися вживанням солоної їжі, значної кількості рідини.

У патогенезі ниркової еклампсії провідна роль належить підвищенню внутрішньочерепного тиску, набряку мозкової речовини і церебральному ангіоспазму внаслідок затримки в організмі натрію, а також збільшенню об’єму циркулюючої крові (ОЦК). За новітніми даними, виникнення цього патологічного стану пов’язують із надмірною активацією системної і локальної РААС та надлишковою продукцією АТ-ІІ - надзвичайно потужного пресорного агента. Це супроводжується спазмом судин і зростанням периферійного судинного опору, активацією продукції альдостерону і процесу реабсорбції натрію в канальцях. Справжньої уремії, тобто затримки в організмі продуктів азотистого обміну, при цьому не спостерігають.

Класичний перебіг нападу ниркової еклампсії описаний ще 1924 року С.С. Зимницьким. Її провісниками є виражена слабкість, сонливість, депресія, біль у потилиці, відсутність апетиту, блювання, короткотривала втрата зору (амавроз), утруднення мови, транзиторні паралічі. При цьому спостерігають швидке підвищення АТ, брадикардію. Перша фаза ниркової еклампсії (А.В. Єпішин, 1998) характеризується посмикуванням окремих груп м’язів, зникненням зіничних рефлексів. У другій фазі спостерігають тонічні судоми скелетних м’язів із переважанням тонусу розгиначів (опістотонус), тризм, розширення зіниць. Опістотонус змінюється вираженими клонічними судомами (ІІІ фаза). У цій фазі внаслідок апное обличчя пацієнта стає ціанотичним, шийні вени набухають, може статися прикус язика, із рота витікає піна (білого або біло-рожевого кольору). Очні яблука скошуються або повертаються догори, зіниці розширені, на світло не реагують, часто можливі мимовільні дефекація і сечовипускання. У клонічній фазі Дихання відновлюється, ціаноз зменшується. Сухожильні Рефлекси звичайно посилені, реєструють позитивний симптом Бабінського, Температура тіла підвищується, на очному дні визначають явища застою (Е.М. Тареев, 1957; В.М. Василюк, 1997; Т.Д. Никула, 2000). Пацієнт втрачає свідомість ще до розвитку судом.

Напад ниркової еклампсії триває 1-30 хв, проте, як правило, довше, ніж епілептичний. У частині випадків спостерігають 1 -3 напади, які виникають один за одним, після чого пацієнт деякий час перебуває в стані глибокого сопору або коми, а після пробудження зберігаються дезорієнтація, амавроз, афазія. У частині випадків ці напади перебігають атипово - без втрати свідомості, посмикувань окремих м’язових груп, транзиторних амаврозу, афазії. Іноді настає смерть від асфіксії, крововиливу в мозок, набряку легень.

НН в 1 % випадків перебігає за гострим типом (анурія). У цих випадках частіше слід мати на увазі розвиток швидкопрогресуючого ГН як причини ГНН і необхідність використання гемодіалізу за певних умов.