Нефрологія для сімейного лікаря - О.Й. Бакалюк 2003

Нефрологія дитячого віку
Провідна семіотика захворювань нирок у дітей

Вона характеризується наявністю таких же синдромів, як і у дорослих (дизурія, Ниркова коліка, ГУ, АГ, НС, гостра або хронічна НН) із певними особливостями.

Так, діагностичні труднощі виникають у дітей при ізольованій ГУ, яку виявляють у 0,31-1 % дітей. Тому у певній частині випадків допускають існування таких термінів, як «доброякісна Гематурія», «персистуюча гематурія», причиною виникнення яких вважають шунтування дрібних ниркових судин.

Ізольовану ГУ у дітей частіше зустрічають при дисметаболічних нефропатіях (гіперкальциурія) та гіпопластичних дисплазіях, ізольовану ПУ - при синдромі Фанконі, лихоманці. Важливе значення для діагностики причини ГУ у дитини надають пошуку еритроцитарних циліндрів та акантоцитів (Gl-клітини, дисморфні еритроцити) - 100 % маркерів гломерулярного походження ГУ. Якщо ж у сечі виявляють незмінені еритроцити без ПУ та циліндрурії, то слід обстежити інших членів сім’ї для виключення доброякісної сімейної ГУ. Даний синдром є поширеною причиною ізольованої ГУ у дітей, однак до цього слід виключити синдром Альпорта, «німі» ниркові камені тощо.

У 15 % дітей із переметуванням ізольованої ГУ понад 12 місяців її причиною найчастіше є Ig A-нефропатія, яка у 25 % випадків набуває прогресуючого перебігу з розвитком ХНН (R. Shane, 1996). Іншими причинами ізольованої макрогематурії у дітей, за даними цього ж дослідника, є: інфекція сечових шляхів, подразнення промежини, уретральний стеноз із виразкуванням, травма, патологія системи згортання крові, ниркові конкременти, Пухлина Вільмса; рідше - мисково-чашкові або уретральні дивертикули, ниркові артеріовенозні фістули, поліпи і конкременти сечового міхура.

A.I. Piqueras et al. (1998) наводять такі причини ГУ у дітей: синдром Альпорта, Ig A-нефропатія, синдром витонченої БМ, нормальні гломерули, ГН, васкуліти.

При оцінюванні рівня АТ слід прийняти до уваги орієнтовний розрахунок його нормальних величин залежно від віку: у дітей до одного року нормальний рівень АТ становить 80 + n, де n - кількість місяців; після одного року - 80 + n, де n - кількість років. Нормальний рівень мінімального АТ складає 1/2 максимального + 5 мм рт.ст. Ряд спадкових і уроджених нефропатій, тубулопатій супроводжується недостатньою функціональною зрілістю симпато-адреналової системи і розвитком гіпотонічного синдрому.

НС (у дітей виділяють уроджений і набутий, первинний і вторинний) у частині випадків може мати екстраренальне походження - безбілкові набряки, гіпотиреоз, Серцева недостатність.

Перебіг ГНН у дітей, найбільш частою причиною розвитку якої є ренальна гіпоперфузія (35 %), характеризується відсутністю чітко окресленої стадійності (оліганурична, поліурична фази тощо), розвитком ускладнень, пов’язаних із порушеннями електролітного обміну, приєднанням інфекції практично у 100 % випадків.

Частими, а інколи і маніфестуючими, проявами ХНН у дітей можуть бути відставання в розвитку, алкалоз (замість ацидозу), виражена остеодистрофія, артеріальна гіпотензія, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, вторинний імунодефіцит.

Синдром дизуричних розладів у дітей у значній частині випадків зумовлюється не патологією нирок, а недосконалістю функціонування або порушенням нервової регуляції всіх елементів, які беруть участь у процесі виділення сечі - нейрогенний Сечовий міхур.

До особливостей семіотики захворювань нирок у дітей слід віднести також абдомінальний синдром - виникнення болю в животі, який дуже нагадує такий при ураженні шлунково-кишкового тракту, печінки, гельмінтозах внаслідок тісного зв’язку нервового сплетення нирок із сонячним та парааортальним сплетеннями.