ЦИТОЛОГІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ЕМБРІОЛОГІЯ - 2008

Розділ 4. СПЕЦІАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ

4.8 Система органів травлення

4.8.4 Товста кишка

У цьому відділі кишкової трубки процеси перетравлення корму незначні. Тут відбувається інтенсивне всмоктування води та мінеральних речовин, а бактеріальна флора — синтезує вітаміни групи В і К, а також нагромаджуються екскреторні речовини (продукти метаболізму), солі тяжких металів тощо.

Особливості функції відбиваються на гістологічній будові товстих кишок (рис. 153), а саме кишкові ворсинки є лише у зародка, у дорослих тварин їх немає; крипти виділяють незначну кількість ферментів і побудовані простіше. Облямівка ентероцитів розвинена слабо; є велика кількість келихоподібних клітин, особливо в криптах; лімфатичні вузлики містять центри розмноження лімфоцитів.

Рис. 153 Будова стінки товстої кишки:

1-слизова оболонка: 2-м’язова оболонка; 3-серозна оболонка; 4-підслизова основа; 5-одношаровий епітелій; 6-келихоподібні клітини;

7-крипти; 8-влас- на пластинка; 9-м’язова пластинка; 10-підслизове нервове вплетення (Мейснерове); 11-лімфатичний фолікул;

12-кровоносні судини; 13-кільцевий шар; 14-поздовжній шар м’язової оболонки; 15-мезотелій серозної оболонки.

Отже, товстим кишкам притаманна загальнобіологічна закономірність будови слизова, м’язова та серозна оболонки складаються із шарів певних структур. Названі вище особливості будови найбільше стосуються слизової оболонки. Епітеліальний шар останньої утворений одношаровим, циліндричним облямівковим епітелієм. Випинання епітелію в основну пластинку формує крипти. Епітеліальний шар слизової оболонки і крипт містить кілька видів клітин: облямівкові ентероцити, келихоподібні клітини, безоблямівкові ентероцити та незначну кількість ендокриноцитів і клітин Панета.

Переважну більшість клітин епітеліального пласта становлять келихоподібні клітини, які продукують велику кількість слизу. Біля основи крипт локалізуються безоблямівкові, стовпчасті ентероцити з високою мітотичною активністю, завдяки проліферації яких здійснюється фізіологічна регенерація епітелію. Прошарки пухкої сполучної тканини, що розміщуються між криптами, продовжуються в тканину основної пластинки. Остання має велику кількість ретикулярної тканини, у якій скупчуються лімфоцити, утворюючи великі лімфатичні вузлики із центрами розмноження. Вони можуть проникати через м'язову пластинку й зливатися з аналогічними структурами підслизової оболонки.

М'язова пластинка має типову будову. В підслизовій основі у пухкій тканині розміщуються судинне та підслизове нервове сплетення. Лімфатичні вузлики, з'єднуючись, утворюють солітарні фолікули, а останні — пейєрові бляшки. Поздовжній шар м'язової оболонки міоцитів утворює тенії (крім великої рогатої худоби), між якими м'язова оболонка значно тонша. Між шарами циркулярних та поздовжніх міоцитів розміщується міжм'язове (Ауербахове) нервове сплетення. Сполучна тканина серозної оболонки покрита мезотелієм.

Стінка прямої кишки має такі ж оболонки. Епітеліальний шар слизової оболонки у каудальній частині змінюється від одношарового стовпчастого до багатошарового сквамозного. В стінці прямої кишки лімфатичні вузлики досягають найбільшого розвитку. У деяких свійських тварин у стінці локалізуються анальні залози слизового типу, а у хижих — навколоанальні — подібні до жирових залоз.