Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017
Частина третя. Царство рослини (Planthae)
Розділ ІX. Відділ покритонасінні, або квіткові (Angiosperмае, маgnoliophyta)
Лабораторне заняття Тема 14.50. Родина тонконогові або злакові (Роасеае)
Загальні зауваження. Родина злакових об’єднує в основному трав’яні однорічні та багаторічні рослини, рідше деревоподібні (бамбуки). Коренева система мичкувата, підземною частиною є кореневище. Стебла прості, рідше розгалужені, тонкі, циліндричні, з вузлами і порожнистими (у більшості злаків) міжвузлями. Листки чергові, розміщені дворядно, з лінійною (рідше ланцетною) пластинкою і довгою піхвою, що охоплює стебло. На межі між піхвою і листковою пластинкою є язичок у вигляді плівчастого виросту або війочок. Квітка злаків складається із верхньої і нижньої квіткових лусок. Оцвітина редукована і складається із двох дрібних навколоквіткових плівчастих лусок, що називаються лодикулами, які під час цвітіння бубнявіють і сприяють розкриванню квіткових лусок. Квітки двостатеві, рідше одностатеві, тичинок частіше три, рідше 2—6 або більше, пиляки їх прикріплені до ниток спинкою. Маточка складається із 2—3 зрослих плодолистків, зав’язь верхня, одногнізда, сидяча або на короткій ніжці, приймочка дволопатева, рідше 1—3-лопатева, периста. Суцвіття у злаків — волоть, китиця — складний колос, початок. Складне суцвіття складається із простих колосків. Біля основи кожного колоска є колоскові луски (1—4) і 1—6 та більше (до 20) квіток. Плід — зернівка, у деяких бамбуків ягодоподібний. Загальний вигляд складного колоса жита, будова квітки, схема простого колоска та його діаграма наведені на рисунку 111.
За типом кущення злаки ділять зазвичай на три групи: кореневищні, пухкокущові та щільнокущові. У кореневищних злаків пагони підземні і надземні. Господарське значення злаків: вони є основним продовольчим фондом людства і відіграють вирішальну роль у житті травоїдних тварин. Найголовнішими харчовими злаками є пшениця, рис, кукурудза, жито, ячмінь, сорго, просо, овес, чумиза. Дикорослі кормові злаки — тимофіївка, стоколос безостий, грястиця збірна, суданка, житняк, лисохвіст, райграс тощо. Цукрова тростина — цінний цукроносний злак. Бамбук, очерет, арундо та інші — технічні злаки. Півняче просо, пирій повзучий, свинорий пальчастий, метлюг звичайний та інші — дуже поширені бур’яни.
Родина злакових (тонконогових) включає близько 700 родів і 10000 видів, поширених на всій земній кулі. Злаки займають величезні відкриті простори суші і створюють панівні формації в степах Європи, саванах Африки і Австралії, у преріях Північної Америки тощо.
За походженням вони дуже близькі до лілійних. Іноді їх розглядають як редуковану групу лілієцвітих унаслідок переходу до анемофілії. Квітка деяких тропічних злаків (рід стрептохета) за структурою дуже близька до квітки лілієцвітих. У них є три лодикули, три квіткових луски, шість тичинок, розміщених у два кола, і гінецей, складений із трьох зрослих плодолистків.
Об’єкти:
1. Жито посівне (Secale cereale L.)
2. Пажитниця багаторічна (Lоlіum реrеnnе L.)
3. Стоколос безостий (Bromopsis іnеrmis (Lеуss.) Ноlub.)
4. Грястиця збірна (Dасtylis glomerata L.)
5. Тонконіг лучний (Роа рrаtensis L.)
6. Пирій повзучий (Еlytrigia repens (L.) Nevski)
7. Костриця лучна (Fеstuca рrаtеnsis Нuds.)
8. Лепешняк плавучий (Glyceria fluitans (L.) R.Br.)
9. Очерет звичайний (Phragmites australis (Cav.) Trin ex Steud.)
Завдання:
1.Розгляньте вказані рослини, вивчіть характеристику родини.
2. На прикладі жита посівного зробіть морфологічний аналіз рослини.
3. Проведіть визначення жита посівного (родини, роду і виду).
Обладнання і матеріали: засушені і фіксовані або живі рослини, визначники, лупи, препарувальні голки, методичні посібники.
Макроскопічні дослідження. Жито посівне — однорічна трав’яна рослина з добре розвинутою мичкуватою кореневою системою. Стебло у вигляді соломини, з добре розвинутими вузлами і порожнистими міжвузлями. Листки лінійні з трубчастою довгою піхвою, що обгортає стебло, і язичком. Язичок плівчастий. Квітка двостатева, складається із двох квіткових лусок — верхньої і нижньої. Нижня квіткова луска завдовжки близько 15 мм з остюком завдовжки 2—5 см. Біля зав’язі розміщуються дві квіткові плівки (лодикули), зав’язь верхня. Тичинок — три. Суцвіття — складний колос. Колоски прості, двоквіткові, з двома колосковими лусками, коротшими за квіткові луски, лінійно-шилоподібні, без остюка. Плід — зернівка.
Після морфологічного опису рослини почніть її визначення (за планом, наведеним у темі).
Хід визначення родини: 1, 9—, 15, 16, 17—, 42—, 47—, 48—, 49, 50—, 51—, 52—, 54, 55—, 57.
Тонконогові — Роасеае (злакові — Grаmineae), с. 55.
Хід визначення роду: 1—, 2—, 3—, 42—, 43—, 85—, 86—, 87—, 91—, 92—, 93, 94—, 95, 96—, 97. Жито — Sесаlе.
Хід визначення виду: 1—. Жито посівне — Sесаlе сеrеаlе L.

Рисунок 111. Особливості будови квітки злакових
Висновок. Визначення злаків відбувається здебільшого на основі морфології суцвіття, колоска і квітки. Необхідно звернути увагу на тип суцвіття, розміщення колосків у суцвітті, кількість і будову колоскових лусочок, кількість квіток у колоску, форму нижньої квіткової луски, наявність або відсутність кіля на них.
1. Як називається стебло злаків?
2. Назвіть основні частини листка злаків.
3. Як називаються квіткові луски та яке їх значення?
4. Чим вирізняється квітка злаків від квіток рослин, що належать до класу двосім’ядольних?
5. Яка кількість тичинок характерна для квітки злаків та які особливості їхньої будови?
6. Яка будова маточки квітки жита?
7. Яка будова простого колоска у складних суцвіттях злаків?
8. Які типи суцвіть характерні для злаків.
9. Назвіть найпоширеніші типи злаків за будовою підземних органів та вузла кущення.
10. Які пристосування злаків для перехресного запилення і самозапилення?
11. Назвіть пристосування злаків до їхнього поширення.
Последнее обновление: 27/05/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.