Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017

Частина третя. Царство рослини (Planthae)
Розділ VІІ. Систематика вищих рослин
7.6. Відділ хвощеподібні (Eguisetophyta)

Хвощеподібні — це сучасні і викопні трав’яні та деревні рослини з характерними, розчленованими на вузли і міжвузля стеблами. Стебло у вузлах має кільця дрібних, часто редукованих листків. Хвощеподібні належать до мікрофільної гілки еволюції вищих спорових рослин та групи рослин, в яких уперше в процесі еволюції з’явились справжні листки теломного походження. Хвощі мають моноподільне галуження, кільцеве розміщення гілок. У зв’язку з редукцією листків функцію фотосинтезу виконують стебла і гілки. У циклі розвитку домінує спорофіт.

Походять хвощі від давніх риніофітів, первісні їх форми відомі з девонського періоду палеозою, серед викопних форм відомі деревоподібні форми, які вимерли наприкінці палеозою.

Відділ ділиться на чотири класи, три з яких — викопні рослини.

Клас гієнієвидні — це невеличкі кущики, які жили на початку палеозою, походять від риніофітів і були проміжною гілкою між риніофітами та хвощеподібними.

Клас клинолистовидні був представлений деревними рослинами, що росли в лісах кам’яновугільного періоду, серед них були як рівнопорові, так і різноспорові види. За відносної одноманітності зовнішнього вигляду представники клинолистовидних вирізнялись між собою будовою стробілів, що розміщувались на кінцях гілок. Деякі з них стали предками класу хвощевидні.

Клас хвощевидні — це сучасна група рослин, що включає одну родину, один рід і 32 види, поширених по всій земній кулі. Усі види — багаторічні трав’яні рослини, що ростуть на заболочених луках, полях, болотах, на берегах рік, озер, рідше в лісах.

Спорофіт має міцне кореневище, на якому утворюються бульбочки, де нагромаджені поживні речовини. Бульби зимують і навесні сприяють появі нових пагонів. Від кореневища відходять стебла (рис. 90), у деяких видів вони двох типів — спороносні та вегетуючі.

Спороносні пагони з’являються рано навесні, вони не мають бічних пагонів і хлорофілу. На їх верхівці утворюється стробіл, на осі якого є видозмінені листочки-спорофіли. Спорофіл має ніжку — спорангіофор — і щиток, під яким закріплюються циліндричні спорангії. У них формуються морфологічно однакові спори. Спора має три оболонки, зовнішня оболонка — епіспорій — розривається, утворюючи дві стрічки-елатери. Завдяки елатерам спори групуються в клубочки. Це має важливе біологічне значення. Оскільки спори фізіологічно різнорідні, то поряд проростають як чоловічі, так і жіночі гаметофіти, завдяки чому ймовірнішим виявляється Запліднення і поява нової рослини.

Гаметофіти хвощів наземні, зелені, прикріплюються до ґрунту ризоїдами, живуть кілька тижнів. Чоловічі гаметофіти мають вигляд слабко розчленованої пластинки з кількома антеридіями, в яких утворюються багатоджгутикові сперматозоїди. Жіночі гаметофіти розчленованіші на багатолопатеві пластинки, між лопатями розвиваються колбоподібні архегонії з яйцеклітиною у черевці. Запліднення відбувається за допомогою води, в результаті чого утворюється зигота, а із зиготи — зародок спорофіта. Цикл розвитку хвоща польового наведено на рис. 90.

Після висипання спор спороносний пагін відмирає, а тим часом відростають літні фототрофні пагони. Вони ребристі, порожнисті із середини, епідермальні клітини їх просочені кремнеземом. Їх розміри дуже різноманітні, є тропічні види довжиною стебла до 6 м. Під епідермісом розташована первинна кора, що складається з механічної Тканини і хлоренхіми. Провідний циліндр складається з дрібних провідних пучків, кожен з яких оточений ендодермою і паренхіми між ними. Зовні від провідного циліндра розташовані перицикл і ендодерма. Листки редуковані до лусочок, які зростаються при основі у піхву, тому функцію фотосинтезу виконує стебло і гілки, що кільцем розташовані на ньому.

Практичне значення сучасних вощів незначне: хвощ польовий застосовується як лікарська рослина, хвощ болотний, хвощ річковий є отруйними для тварин, але у свіжому вигляді тварини їх обходять, у разі попадання у сіно, вони можуть спричиняти пошкодження кишківника дрібних тварин. — отруйна рослина. Хвощ польовий застосовується у медицині. Окрім того, він, як і інші види хвощів є індикатором слабкокислих грунтів. Більшість хвощів — це бур’яни та небажані компоненти лучних фітоценозів. Хвощі збереглися з палеозойської ери і є реліктами давно минулих епох.