Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017

Частина перша. Анатомія і морфологія рослин
Розділ III. Вегетативні органи рослин
3.6. Різноманітність стебел. Метаморфози стебла

Ріст стебла відбувається завдяки наростанню верхівкової бруньки і називається верхівковим, або апікальним. Він властивий також пагонам першого, другого й наступних порядків, що розвиваються із вегетативних пазушних бруньок. У злаків, хвощів та інших рослин швидкий ріст стебла відбувається завдяки наростанню інтеркалярної меристеми, що закладається в основі міжвузль. Такий ріст стебла одержав назву інтеркалярного, або вставного.

Стебла рослин відзначаються великою різноманітністю. За формою поперечного перерізу вони можуть бути: циліндричні (злаки), багатогранні (зонтичні), тригранні (осоки), чотиригранні (губоцвіті), сплюснуті (опунція) тощо. За характером просторового розміщення вирізняють прямостоячі стебла, що ростуть вертикально вгору і не згинаються під масою своїх гілок, листків, квіток, плодів. Стебла, які стеляться по землі і в місцях стикання з вологим ґрунтом утворюють додаткові корені та укорінюються, називаються повзучими. Стебла з укороченими міжвузлями називаються батогами (огірки, гарбузи), а з видовженими — вусами (суниці). Сланкі стебла, що ростуть, чіпляючись за інші рослини, називаються чіпкими (горох, підмаренник, плющ). Виткі стебла (березка, хміль) розвиваються завдяки здатності обвиватися навколо стебел інших рослин чи предметів. Рослини, що мають виткі та чіпкі стебла називають ліанами.

За життєвістю вирізняють дерева, чагарники, напівчагарники, трави. Деревом називають рослину, в якої головне стебло виділяється серед інших своїх пагонів розвитком у довжину і товщину, а також утворює крону. У чагарника головне стебло не виділяється, а значно розвиваються інші пагони, що відходять від його основи біля поверхні ґрунту. Напівчагарники — це рослини, що мають здерев’янілі або скорковілі нижні частини пагонів, які залишаються життєздатними, а відмирають лише верхні однорічні пагони. Трави — це рослини, надземні частини яких щороку відмирають наприкінці вегетації. Серед них вирізняють однорічники, в яких протягом вегетації повний цикл розвитку проходять як надземні, так і підземні органи, й дворічники — у перший рік утворюють підземні, а в наступний рік розвивають надземні органи та завершують цикл розвитку утворенням плодів і насіння (морква, капуста). Багаторічники зберігають підземні органи і мають здатність щороку закладати бруньки відновлення протягом тривалого часу (пирій, осоки).

У процесі розвитку в багатьох рослин стебла можуть зазнавати різних анатомо-морфологічних видозмін (метаморфозів), які можуть бути підземними і надземними.

До підземних видозмін належать кореневища (пирій, конвалія), цибулини (цибуля, тюльпани), бульби (картопля, топінамбур).

Кореневище — це підземний видозмінений пагін, який має верхівкову бруньку, несе у вузлах редуковані листочки (луски) й утворює додаткові корені. Кореневище є не тільки місцем нагромадження поживних речовин, але і способом вегетативного розмноження та відновлення багаторічних рослин.

Бульби — це потовщені м’ясисті ділянки пагонів, утворені одним або кількома дуже вкороченими міжвузлями. На поверхні бульб розташовані бруньки (вічка), з яких за певних умов виростають пагони.

Цибулина — це підземний пагін з укороченими міжвузлями та видозміненими листками. У цибулині вирізняють денце — це і є укорочене стебло, до денця прикріплюються видозмінені листки й на ньому утворюються додаткові корені. Зазвичай з верхівкової бруньки денця розвивається надземний пагін, а в пазухах лусочок можуть закладатись дочірні цибулинки ("зубки", "дітки").

До надземних видозмін відносяться колючки, вусики, філокладії, м’ясисті стебла, надземні бульбочки і бульби.

Колючки — це пагони, які характеризуються загостреною верхівкою, значним здерев’янінням, відсутністю листків. Розміщення їх у пазухах листків свідчить про їх пагонове походження. Колючки захищають рослини від надмірного випаровування та поїдання тваринами. Вони спостерігаються у терену, глоду, гледичії.

Вусики — це видозмінені пагони, що за допомогою яких стебла рослин прикріплюються до опори, трапляються у винограду, гарбузів. Вуса суниці це також видозміна пагона, функцією яких є Вегетативне розмноження.

Філокладії — це видозміни пагонів, які нагадують листочки, але їх розміщення у пазухах видозмінених листків і утворення на них квіток свідчать про їх пагонову природу. Такі видозміни властиві рускусу.

Надземні бульби — це видозміни, які властиві капусті кольрабі, в них запасаються поживні речовини і формуються вони вище кореневої шийки.

Бульбочки або цибулинки можуть утворюватись як у суцвітті (тонконіг бульбистий), так і в пазухах листків деяких рослин (зубниця бульбиста) і слугують для вегетативного розмноження.

Надземними видозмінами є стебла сукулентів: американських кактусів, африканських молочаїв, у паренхімі стебел запасається Вода. Сукуленти — це рослини посушливих місць.