ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

7. СИСТЕМАТИКА ПРОКАРІОТ

7.4. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМАТИКИ БАКТЕРІЙ

Історія розвитку систематики бактерій має кілька етапів. Перша спроба наукової класифікації бактерій належить датському зоологу О.Ф. Мюллеру (1773 р.), який розділив відомі на той час 15 видів бактерій на два роди — Monas та Vibrio. У 1870 р., застосувавши морфологічний підхід до систематики, класифікацію бактерій здійснив польський фізіолог Фердінанд Ков. У його класифікації бактерій використані принципи, запропоновані Карлом Ліннеєм для ботанічної класифікації. У подальшому становленні систематики бактерій певну роль відіграла робота Ч. Дарвіна “Про походження видів”. Систематика живих організмів у роботах Ч. Дарвіна стала еволюційною, оскільки в її основу покладена спільність походження організмів. Еволюційна теорія систематики, основана Ч. Дарвіним, знайшла своє відображення в створенні філогенетичної класифікації вищих організмів, яка була підтверджена ембріологічними та палеонтологічними дослідженнями. Але ці методи не можна було використовувати для систематики нижчих організмів.

Подальше поглиблене вивчення фізіології та біохімії бактерій дало змогу С.М. Виноградському та М.В. Бейєрінку запропонувати новий підхід до систематики бактерій, який базується на комбінації морфологічних і фізіологічних ознак. У цій фізіологічній системі основним критерієм для класифікації була здатність бактерій використовувати ті чи інші субстрати для енергетичного обміну або виділяти характерні продукти метаболізму. Цей принцип був використаний датським вченим С. Орле-Ієнсеном, який у 1909 р. повністю ревізував номенклатуру і систематику бактерій. В її основу були покладені фізіологічні ознаки. Разом з тим класифікація С. Орла-Ієнсена була першою спробою здійснити філогенетичну класифікацію бактерій. Так, він припустив, що 4 млрд років тому не Землі не було органічних субстратів, отже, перші бактерії повинні були бути автотрофними. Друга спроба була здійснена голландськими вченими А.Я. Клюйвером і К.Б. Ван Нілем у 1936 р., які припустили, що коки є найбільш примітивними бактеріями, оскільки мають найпростішу морфологічну форму; палички розвинулись з витягнутих або сплющених коків, вібріони — з паличок, спірили — з вібріонів.

Наступний етап пов’язаний з іменем Р. Б’юкенена, який проводив принцип номенклатурних типів у систематиці. Принципи Р. Б’юкенена, А.Я. Клюйвера. К.Б. Ван Ніл а та інших систематиків були використані при виданні Визначника бактерій Бергі, перший з яких був опублікований у 1923 р., а останнє, дев’яте, видання — у 1984 р. (перший том) та у 1986 р. (другий том). Визначник Бергі — визнана у всьому світі наукова праця, яка об’єднує знання з різноманітності прокаріот. Кожне нове видання Визначника Бергі відображає суттєві досягнення в галузі систематики бактерій. Над Визначником працює великий міжнародний колектив кращих спеціалістів, які вивчають ту чи іншу групу мікроорганізмів.

У 1977 р. була опублікована робота з таксономії метаноутворювальних бактерій, в якій на основі аналізу нуклеотидних послідовностей рибосомальної РНК було запропоновано виділити нове царство архебактерій (Archaeobacteria). У дев’ятому виданні Керівництва Бергі з систематики бактерій було визнано, що архебактеріям притаманний ряд унікальних особливостей і є всі докази того, що їх еволюція відрізнялась від еволюції інших бактерій. Але царство архебактерій було узаконено тільки у 1988 р.

Слід зазначити, що останнім часом з’являється багато інформації про нові таксони бактерій. Публікації нових таксонів містяться в журналі “International Journal of Systematic Bacteriology”, який з 2000 p. перейменовано на “International Journal of Systematic and Evolutionary Bacteriology”.