Анатомія судин та нервів тулуба (ангіоневрологія) - Чорнокульський С. Т. 2011

Серцево-судинна система
Осердя (перикард)

— це волокнисто-серозне вмістилище (мішок) серця. В ньому розрізняють зовнішнє волокнисте осердя (pericardium fibrosum) та внутрішнє серозне осердя (pericardium serosum).

Волокнисте осердя зростається зі суміжними структурами і продовжується в адвентицію великих судин основи серця. Між задньою поверхнею груднини та осердям знаходяться груднинно-осердні зв'язки (ligg. sternopericardiaca).

Серозне осердя, як типова серозна оболонка (очеревина, плевра), має дві пластинки:    

✵ пристінкову (lamina parietalis) і

✵ нутрощеву (lamina visceralis) або епікард.

Між нутрощевою пластинкою і міокардом знаходиться підсерозний прошарок (tela subserosa). Нутрощева та пристінкова пластинки непомітно переходять одна в одну в межах великих судин основи серця, формуючи між собою осердну порожнину (cavitas pericardiaca). В цій порожнині розрізняють поперечну та косу осердні пазухи (sinus travsversus et obliquus pericardii). Поперечна осердна пазуха знаходиться між висхідною аортою і легеневим стовбурем — спереду і верхньою порожнистою веною — позаду. Коса осердна пазуха обмежена основами лівих легеневих вен — зліва та нижньою порожнистою веною — справа. В осердній порожнині міститься близько 15—20 мл прозорої серозної рідини.