Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Основи організації санітарно-гігієнічних заходів у наземних військах при надзвичайних станах мирного часу та у воєнний час. Гігієна польового розміщення військ та населення
Коротка характеристика державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства Оборони України

Організація проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів і контроль за їх виконанням покладається на санітарно-епідеміологічні заклади (установи) Міністерства оборони України (МО України).

Вперше за історію існування Збройних сил санітарно-епідеміологічні заклади (установи) виведені із підпорядкування медичної служби видів Збройних сил і оперативних командувань та підпорядковані державній санітарно-епідеміологічній службі МО України, що створило можливість для організації у військах незалежного та неупередженого державного санітарного нагляду та протиепідемічного захисту. Сьогодні санітарно- епідеміологічна служба МО України має статус державної, що виключає можливість впливу підконтрольних служб забезпечення та командування на об’єктивність санітарного нагляду, який вона здійснює.

У результаті реформування санітарно-епідеміологічної служби МО України створена нова організаційно-штатна структура її установ, визначені основні напрямки удосконалення і функціонування системи державного санітарного нагляду в ЗС України та протиепідемічного захисту військ. В основу здійснення санітарного нагляду покладено принцип територіальності з чітким розмежуванням відповідальності медичної служби та санітарно-епідеміологічної служби МО України за санітарне та епідемічне благополуччя військ.

Державна санітарно-епідеміологічна служба (ДСЕС) Міністерства оборони України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується на профілактику неінфекційних та інфекційних хвороб, професійних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливого впливу на стан їх здоров’я і життя чинників середовища перебування.

ДСЕС МО України очолює головний державний санітарний лікар МО України, який призначається на посаду і звільняється з посади Міністром оборони України за погодженням Головного державного санітарного лікаря України. Головний державний санітарний лікар МО України має заступника. До складу санітарно-епідеміологічної служби входять Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду ЗС України (ЦДСЕН), що розташований у м. Києві, регіональні та територіальні санітарно-епідеміологічні загони (СЕЗ), а також гарнізонні санітарно-епідеміологічні лабораторії (СЕЛ). Всі вони об’єднані в єдину систему державної санітарно-епідеміологічної служби МО України і підпорядковані по вертикалі санітарно-епідеміологічному управлінню МО України (схема 2.1).

Санітарно-епідеміологічне управління (СЕУ) МО України у своєму складі має відділи, які очолюють головні спеціалісти СЕУ МО України: організаційно-методичний (відділення збору і обробки інформації; організаційне відділення); епідеміологічний; санітарно-гігієнічний (схема 2.2).

Схема 2.1. Структура державної санітарно-епідеміологічної служби ЗС України.

Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду складається з підрозділів:

управління; епідеміологічний відділ (епідеміологічне відділення; дезінфекційне відділення); санітарно-гігієнічний відділ (відділення харчової гігієни; відділення комунальної гігієни; гігієнічна лабораторія); мікробіологічний відділ (бактеріологічне відділення; відділення особливо небезпечних інфекцій; відділення аналізу імунобіологічних та діагностичних препаратів); відділ радіології і токсикології (токсикологічне відділення; радіологічне відділення; токсикологічна лабораторія; лабораторія вимірювання фізичних факторів); підрозділи забезпечення (відділення матеріально-технічного постачання; автомобільний взвод; віварій) (схема 2.3).

Створено такі санітарно-епідеміологічні загони та лабораторії:

- регіональні - м. Львів, м. Одеса, м. Севастополь;

- територіальні - м. Чернівці, м. Житомир, м. Миколаїв, м. Дніпропетровськ, м. Харків, м. Запоріжжя, м. Вінниця, м. Сімферополь;

- гарнізонні санітарно-епідеміологічні лабораторії - в населених пунктах: Яворів, Мукачеве, В.-Волинський, Бердичів, Н.-Волинський, Болград, Чорноморське, Черкаське, Кривий Ріг, Артемівськ, Первомайське, Хмельницький, Н.Озерне, Десна, Лубни, Б. Церква.

Санітарно-епідеміологічний загін (регіональний) (СЕЗр) очолює начальник, якому підпорядковані: управління; організаційно-методичний відділ; епідеміологічний відділ (епідеміологічне відділення, санітарно-епідеміологічне відділення пересувне; бактеріологічне відділення; відділення особливо-небезпечних інфекцій; відділення санітарної обробки; дезінфекційне відділення; дезінфекційно-дератизаційне відділення); санітарно-гігієнічний відділ (санітарно-гігієнічне відділення; радіаційно-токсикологічне відділення; санітарно-гігієнічна лабораторія); відділення санітарно-епідеміологічної розвідки; санітарно-контрольний пункт та підрозділи забезпечення (відділення матеріально-технічного забезпечення; віварій) (схема 2.4).

Схема 2.2. Структура санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України.

Схема 2.3. Структура Центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду ЗС України.

Санітарно-епідеміологічним загоном (територіальним) (СЕЗт) керує начальник, якому підпорядковані управління та відділення: епідеміологічне; санітарно-епідеміологічне (пересувне); бактеріологічне; особливо небезпечних інфекцій; санітарно-гігієнічне; гігієни лікувально-оздоровчих закладів; токсико-радіологічне; санітарно-епідеміологічної розвідки; санітарної обробки; дезінфекційно-дератизаційне; санітарно- контрольний пункт; матеріально-технічного забезпечення (схема 2.5).

Схема 2.4. Структура регіонального санітарно-епідеміологічного загону.

Схема 2.5. Структура територіального санітарно-епідеміологічного загону.

Начальнику гарнізонної санітарно-епідеміологічної лабораторії підпорядковані лікарі: епідеміолог, радіолог, токсиколог, гігієніст, бактеріолог, а також лаборант (сержант), санітарний інструктор-дезінфектор та санітарний інструктор-дозиметрист, водій-електрик, лаборант, оператор ЕОМ, санітарка (схема 2.6).

Основними напрямками діяльності фахівців санітарно-епідеміологічних установ у межах територій відповідальності є:

- здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в обсязі та з періодичністю, яка визначається епідеміологічною ситуацією та реальним санітарним станом військового формування;

- визначення пріоритетних заходів щодо профілактики захворювань, а також охорони здоров’я військовослужбовців від шкідливого впливу різних чинників навколишнього середовища;

- вивчення, оцінка та прогнозування несприятливого впливу середовища перебування на показники стану здоров’я військовослужбовців;

- підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя особового складу, запобігання занесенню і розповсюдженню особливо небезпечних та паразитарних інфекцій у військових формуваннях;

- контроль за усуненням причин та умов, що призводять до Виникнення і поширення інфекційних та масових неінфекційних захворювань, отруєнь і радіаційних уражень військовослужбовців;

- ведення державного обліку з інфекційних та професійних захворювань і отруєнь.

Схема 2.6. Структура санітарно-епідеміологічної лабораторії.

Конкретні напрямки діяльності, завдання, функції, критерії оцінки роботи державної санітарно-епідеміологічної служби визначаються відповідними положеннями про санітарно-епідеміологічні установи МО України.

Санітарний нагляд та протиепідемічний захист в ЗС України складається із загальних заходів, які проводяться медичною службою у вигляді медичного контролю, та з кваліфікованих і спеціалізованих заходів, що проводяться санітарно-епідеміологічними закладами (установами) залежно від рівня їх управління в системі протиепідемічного захисту:

I рівень - це медична служба окремих частин, установ, закладів, поліклінік, госпіталів;

II рівень - це гарнізонні санітарно-епідеміологічні лабораторії;

III рівень - це територіальні санітарно-епідеміологічні загони;

IV рівень - це регіональні санітарно-епідеміологічні загони;

V рівень - це Центр державного санітарного-епідеміологічного нагляду ЗС України.

До VI рівня належать санітарно-епідеміологічне управління, яке здійснює аналітичну, методичну, організаційну та контрольну функції відносно діяльності всіх рівнів управління.

У воєнний час організаційно-штатна структура санітарно-епідеміологічних установ майже не змінюється. Протиепідемічне забезпечення військ організовується за територіальним принципом. Дещо міняються завдання, які стоять перед санітарно-епідеміологічними установами.

Так, основними завданнями СЕЛ гарнізону з питань санітарного нагляду під час ведення бойових дій будуть:

- проведення санітарно-епідеміологічної розвідки та спостереження;

- виконання поточних санітарно-гігієнічних та мікробіологічних досліджень;

- проведення санітарно-епідеміологічної експертизи води і продовольства на вміст радіоактивних і отруйних речовин;

- здійснення санітарного нагляду за розташуванням, харчуванням, водопостачанням, лазнево-пральним обслуговуванням особового складу, а також за похованням загиблих в бою та померлих від ран і хвороб;

- контроль та надання методичної допомоги при проведенні санітарно-гігієнічних заходів в частинах та підрозділах;

- Організація і проведення повної санітарної обробки поранених та хворих військовослужбовців, які поступають в окремий медичний батальйон;

- крім того, організація і проведення протиепідемічних заходів.

На територіальні та регіональні СЕЗ у воєнний час покладаються

наступні завдання санітарного нагляду:

- вивчення санітарно-епідеміологічної обстановки у військах та в районі дій армійського корпусу методом проведення санітарно-епідеміологічної розвідки і спостереження;

- виконання всіх видів санітарно-гігієнічних досліджень;

- експертиза води та продовольства на вміст радіоактивних і отруйних речовин;

- здійснення кваліфікованого санітарного нагляду за розташуванням, харчуванням, водопостачанням, за умовами військової праці особового складу та під час перебування у військово-технічних об’єктах;

- забезпечення СЕЛ гарнізонів реактивами, діагностикумами, поживними середовищами та лабораторними тваринами;

- заміна СЕЛ гарнізонів, що вибули з ладу (маневр силами та засобами);

- контроль та надання допомоги військовій медичній службі в проведенні санітарно-гігієнічних заходів.

Ними також виконуються всі протиепідемічні заходи.

До складу санітарно-епідеміологічних закладів ДСЕС у воєнний час входять санітарно-контрольні пункти (СКП), основними завданнями яких є здійснення санітарного контролю за санітарним станом ешелонів і команд військовослужбовців, які пересуваються залізничним або вод - ним транспортом, а також військово-автомобільними шляхами. СКП виконує функції протиепідемічних заслонів на шляхах пересування військ з метою попередити занесення інфекції у війська, або з військ - на територію країни. Начальник СКП забезпечує проведення санітарного огляду, а при необхідності - санітарної обробки особового складу ешелонів, які проходять через дану залізничну станцію (порт), ізолює інфекційних хворих, затримує для обсервації осіб, які були в контакті з інфекційними хворими. Під час бойових дій ефективна робота СКП забезпечує епідемічне благополуччя в діючій армії та у країні в цілому.