Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Основи організації санітарно-гігієнічних заходів у наземних військах при надзвичайних станах мирного часу та у воєнний час. Гігієна польового розміщення військ та населення
Санітарний нагляд за очищенням території районів надзвичайних ситуацій та полів битв

Контроль за очищенням території, видаленням і знезараженням нечистот і покидьок, а також за очищенням полів битв та районів надзвичайних ситуацій і похороненням загиблих (померлих) є одним із завдань поточного санітарного нагляду.

Очищення території (району) розташування військової частини (підрозділу) від нечистот і покидьок проводиться силами і засобами частини (підрозділу), а районів розміщення потерпілого населення - відповідними комунальними підрозділами.

Контроль за повним їх видаленням і якістю знезараження здійснює медична служба (представники санітарно-епідеміологічної служби закладів МОЗ України). Він передбачає перевірку правильності своєчасності і повноти збирання, видалення та знезараження нечистот і покидьок, а також проведення постійного спостереження за районами розміщення частини (з’єднання) чи потерпілого населення з метою своєчасного виявлення чинників, які будуть негативно впливати на санітарно-гігієнічний стан особового складу (населення). При необхідності працівники медичної (санітарно-епідеміологічної) служби розробляють і подають пропозиції командуванню (керівництву державної адміністрації) щодо усунення шкідливих чинників, які негативно впливають на санітарно-гігієнічний стан військових частин (груп потерпілого населення).

Як під час Введення бойових дій, так і внаслідок стихійних лих або техногенних катастроф може виникати значна кількість загиблих та померлих людей, а також птахів і тварин. Наприклад, після землетрусу в індійському штаті Гуджарат (січень 2001 р.) кількість жертв, що загинули під уламками будівель, перевищила, за даними всесвітньої організації Червоного Хреста, 50 тисяч осіб, а у іракському місті Бам (грудень 2003 р.) - більше 35 тисяч мешканців. Тому ця проблема є актуальною для всіх країн, особливо в районах, де проживає значна кількість населення.

Санітарний нагляд за очищенням полів битв або районів над звичайних станів від загиблих та померлих від ран і хвороб полягає в участі представника медичної (санітарно-епідеміологічної) служби у виборі місця (пункту похоронення, братської могили, ділянки для кремації), на якому відбудеться похоронення, а також у контролі за дотриманням правил похоронення (кремації). Під час похорону проводиться контроль за здійсненням дезінфекційних заходів щодо трупів, які хоронять, або перевірка повноти спалювання їх, а також правильного і повного спалювання чи закопування матеріалів, що небезпечні для здоров’я людей. Необхідно контролювати забезпеченність особового складу підрозділів (бригад), які призначені для прибирання полів битв (районів надзвичайних ситуацій), спеціальним одягом під час проведення цих робіт та організацію миття особового складу (робітників) після закінчення кожної зміни роботи.

Санітарний нагляд за очищенням полів битв, територій, що зазнали впливу стихійного лиха чи техногенної катастрофи, від загиблих та померлих здійснюється силами і засобами медичної служби частин (з’єднання) та санітарно-епідеміологічних закладів Міністерства оборони і Міністерства охорони здоров’я, до зони відповідальності яких належать такі райони.

Видалення рідких нечистот

Після стихійних лих, зазвичай, важко налагодити задовільне видалення нечистот. Якщо не здійснювати екстрені заходи з відновлення системи очищення населеного пункту від рідких нечистот, що була, або створення нової, то можуть виникнути проблеми щодо дотримання вимог колективної гігієни, наслідком яких буде забруднення грунту та вододжерел, що відповідно призведе до росту захворюваності серед населення і військовослужбовців (особливо гострими кишковими захворюваннями та глистними інвазіями); створення в таких місцях умов для виплоду мух; поява неприємних запахів та утворення шкідливих випаровувань у теплу пору року.

У кожній конкретній ситуації, що склалася, проведення заходів з видалення нечистот буде залежати від наявних можливостей формувань, які задіяні для ліквідації наслідків НС, та відповідних підрозділів місцевих комунальних закладів, на які покладається це завдання.

Під час стихійних лих у населених пунктах, які мають систему відведення рідких нечистот, можуть бути зруйновані частково або повністю каналізаційні мережі та виведені із ладу споруди для очищення стічних вод.

Наприклад, при землетрусі часто руйнуються системи каналізаційних труб, колектори, споруди для очищення стічних вод та насосні станції; під час повені можуть забиватися каналізаційні труби і затоплюватися насосні станції та очисні споруди. Аварійно небезпечні ситуації можуть виникати також при попаданні в каналізаційну систему промислових стічних вод. Останні, зазвичай, містять токсичні речовини, які пригнічують біологічні процеси на очисних спорудах і, таким чином, перешкоджають якісному очищенню забрудненої води.

До числа заходів, які треба виконувати в першу чергу, відносять:

- обстеження каналізаційної системи з метою виявлення зруйнованих ділянок;

- терміновий ремонт каналізаційних труб з тимчасовим відключенням за необхідності пошкоджених ділянок;

- очищення та промивка забитих труб;

- відкачування води з приміщень насосних станцій та водоочисних споруд;

- тимчасове відключення споруд з очищення стічних вод (в основному при повені, коли утворюються значні об’єми розріджених нечистот, які перевищують їх можливості);

- спускання нечистот у ями з наступним їх закопуванням або транспортування відстою в діючі споруди, які розташовані поблизу місць очищення стічних вод;

- обробка пошкоджених каналізаційних труб концентрованими дезінфікуючими розчинами з метою уникнення утворення неприємних запахів повеневих і стічних вод, що накопичилися у них;

- спорудження тимчасових санітарних пристроїв для очищення стічних вод.

З метою відновлення каналізаційної системи група інженерної розвідки комунально-технічної служби проводить обстеження і складає відповідний звіт про стан системи і обсяг її руйнувань, в якому мають бути відображені:

- опис обстановки, що утворилася на місці катастрофи із зазначенням загальних масштабів затоплення, а також вулиць та нижніх поверхів будинків;

- дані про стан насосних станцій і очисних споруд та про кількість пошкоджених і забитих труб, що підлягають заміні, з вказанням їх довжини та розмірів, списку потрібних будівельних матеріалів, технічних засобів та іншого майна і ремонтного обладнання, такого як бульдозери, екскаватори, вантажівки, насоси, технічний інструмент, з додатком розрахунку фахівців, які потрібні для виконання ремонтних робіт і відновлення функціонування обладнання на очисних спорудах та насосних станціях;

- рекомендації щодо облаштування ділянок місцевості для тимчасового відведення стічних вод;

- визначення потреби у будівництві тимчасових убиралень з вказанням необхідної кількості та місць їх встановлення ( у тих випадках, коли каналізаційна система не може бути швидко відновлена).

Найбільш придатними для тимчасового використання вважаються наступні типи убиралень:

а) неглибокі убиральні траншейного типу; б) глибокі убиральні траншейного типу; в) вигрібні убиральні; г)убиральні з трубчатим вигребом; д) обладнання для збирання сечі; е) пересувні убиральні.

Будувати громадські убиральні, у яких важко підтримувати чистоту, доцільно тільки в тих випадках, коли термін ліквідації наслідків НС буде нетривалим. Полегшує дотримання гігієнічних вимог у громадських убиральнях підведення до них водогону. На кожні 100 осіб передбачається обладнання 5 вічок (окремо в різних секціях - для чоловіків та жінок). Убиральні треба облаштовувати нижче по рельєфу місцевості від усіх джерел водопостачання і на відстані не менше 15 м від них. В тих місцях, де для пиття та інших потреб використовуються грунтові води, дно вигребу убиральні повинно бути на 1,5 м вище дзеркала грунтових вод. Якщо убиральні споруджують на вапнякових формаціях та породах з наявністю тріщин, необхідно вжити додаткових застережних заходів для захисту місцевих вододжерел. Майданчик для будівництва убиралень повинен бути сухим, з достатнім дренажем, і розташовуватися вище рівня підняття паводкових вод; біля убиральні не повинно бути ніякої рослинності, ділянок для звалищ покидьок та сміття.

Неглибока убиральня траншейного типу - це проста траншея, яку викопують за допомогою звичайної лопати. Ширина її - 30 см, глибина - від 90 до 150 см. Довжина траншеї залежить від кількості людей, які користуються такою убиральнею - на кожні 100 осіб відводиться 3-3,5 погонних метра. Для чоловіків та жінок облаштовують окремі траншеї. Викопаний грунт складають з обох боків траншеї і поряд кладуть лопати, щоб після кожного відвідування убиральні люди засипали свої фекалії шаром землі товщиною 5-10 см. З населенням і особовим складом рятувальних формувань треба проводити санітарно-просвітні бесіди щодо необхідності виконання такого попереджувального заходу. Якщо ж він не виконується, то з метою уникнення можливого скупчення мух та розповсюдження неприємного запаху, цю роботу не менше, ніж два рази на добу проводять спеціально виділені санітарні бригади. Щоб запобігти руйнуванню траншеї та попередженню обвалів стінок її зміцнюють дошками та планками. Огорожу вбиралень роблять з парусини, дошок або металевих листів, шиферу тощо, замінити її можуть густі кущі. Убиральні треба забезпечувати туалетним папером, а також бажано підвозити до них воду, яку заливають у ємності з кранами і використовують для гігієнічних цілей - миття рук, підмивання тощо.

Користуються таким типом убиралень, зазвичай, не довше одного тижня. Коли траншея наповниться до рівня, що є на 30 см нижче поверхні грунту, її засипають землею, утрамбовують і зверху створюють невисокий пагорб. При необхідності поряд викопують нову траншею.

Глибока убиральня траншейного типу призначена для використання протягом тривалішого терміну - від декількох тижнів до декількох місяців. Така траншея має глибину 1,8-2,5 м та ширину 75-90 см. Верхня частина траншеї закривається дошками, в яких роблять отвори для спорожнення. Для огорожі та укриття від опадів над траншеєю споруджують надбудову із підсобних матеріалів. Решта вимог - ті ж, що й для неглибоких траншейних убиралень.

Вигрібна убиральня споруджується на місцевості, де переважає пухкий грунт. Її будують окремо для кожної сім’ї або з розрахунку одну на намет, в якому мешкає декілька сімей. При достатній кількості інструментів, основну частину роботи при спорудженні убиралень можуть виконувати самі евакуйовані. Для підлоги убиралень можна організувати масове виробництво цементних плит з отворами-вічками. В таборах, що призначені для тривалого мешкання, а також в районах, де розповсюджений звичай здійснювати такі гігієнічні процедури як обмивання після спорожнення, в плитах слід передбачити водозливний пристрій. Надбудова над убиральнею повинна бути зроблена більш капітально.

Убиральні з трубчатим вигребом споруджують на ділянках, де грунтові шари не містять кам’яних порід. Цей тип убиральні дозволяє швидко видаляти нечистоти. Використовуючи грунтові бури, можна забезпечити окремою убиральнею кожну сім’ю після евакуації з району надзвичайної ситуації. У місцях розташування евакуйованого населення також можна організувати масове виробництво цементних плит, якими застеляють підлогу таких убиралень. При недостатній кількості бурів для спорудження убиралень цього типу треба використовувати неглибокі убиральні траншейного типу.

Обладнання для збирання сечі облаштовують у громадських убиральнях в секціях для чоловіків з метою зменшення потреби у кількості вічок. Рекомендується облаштовувати один пісуар з розрахунку на кожні 25 чоловік. Для усунення неприємних запахів, обладнання для збирання сечі щоденно обробляють хлорним розчином. Незалежно від типу обладнання для збирання сечі обов’язково передбачається облаштування колодязя для її поглинання.

Пересувні убиральні - це резервуари, які встановлені на вантажівках, в автобусах або на залізничних платформах. Вони використовуються не тільки в період ліквідації стихійних лих, але й повсякденно в районах, які прилягають до міських центрів, але не мають каналізації. В районах НС потреба в них виникає там, де є високе стояння грунтових вод. Санітарний персонал повинен здійснювати контроль за своєчасним спорожненням резервуарів, їх промивкою і дезінфекцією.

Стічні води від польових лікувальних закладів (медпунктів, шпиталів тощо), центрів громадського Харчування, водорозподільних пунктів повинні бути видалені з дотриманням всіх санітарних норм. Зазвичай, їх відводять у поглинаючі колодязі. Перед ними можна збудувати всмоктувальну траншею, щоб запобігти швидкому засміченню колодязів. Стоки із центрів громадського харчування і лазень містять жири та мило, які значно знижують швидкість фільтрації у поглинаючих колодязях. В таких випадках перед поглинаючими колодязями влаштовують уловлювачі жирів. Для відведення стічних вод можуть бути також використані русла пересохлих струмків, за умови, що будуть вжиті запобіжні заходи проти виплоду комарів. Підгрунтовий дренаж рекомендується облаштовувати тільки для постійних таборів. В тих районах, де грунт негігроскопічний, а клімат жаркий та відносно сухий, можна застосовувати метод випаровування. Для цього стічні води заливають у мілкі піддони, які заповнюють поперемінно, щоб уникнути виплоду комарів.

Видалення твердих покидьок

До твердих покидьок, які підлягають видаленню, належать різного роду сміття, гній, трупи тварин і птахів.

Відсутність правильно налагодженої системи видалення твердих покидьок може призвести до розповсюдження інфекційних захворювань, які передаються переносниками.

Це вимагає здійснення ефективних заходів щодо збору, збереження та видалення сміття і гною, якомога швидшого прибирання і поховання трупів тварин та птахів. У містах, а також в районах, які прилягають до них, де до виникнення НС функціонувала система збору та видалення покидьок, в першу чергу проводять всі заходи, щоб відновити або збільшити можливості існуючої на даний момент системи. З цією метою можна використовувати різне обладнання та транспортні засоби, як спеціального призначення, так і вантажівки.

Видалення покидьок може проводитись шляхом закопування, спалення або вивезення на відкрите звалище, але в кожному випадку за умов дотримання встановлених чинним законодавством санітарних норм.

Глибоке закопування є одним із оптимальних шляхів знищення сміття. Потужні землекопальні машини для викопування ям чи траншей можуть бути надані військовими частинами або промисловими підприємствами. Покидьки скидають у ями, втрамбовують, засипають шаром грунту та знову втрамбовують. Для закопування використовують три Методи:

- траншейний метод: викопують довгу канаву і виритий грунт використовують для засипання втрамбованого сміття;

- кар’єрний метод: для засипання сміття використовують робочий шар кар’єру, що вже вилучений з експлуатації;

- метод засипки сміття в ярки, вибалки, впадини, з присипанням його шаром землі рекомендується у болотистих районах, де характер грунту не дозволяє використовувати важке обладнання для риття траншей.

Закопування сміття доцільно застосовувати також у невеликих таборах, при відсутності землекопальних машин. Вручну викопують траншею довжиною 1,5 м і глибиною 2 м. В неї скидають сміття і в кінці кожного дня засипають шаром грунту товщиною 20-30 см. Коли до верхнього краю залишається не більше 40 см, траншею доверху закидають грунтом, втрамбовують верхній шар і поряд викопують нову траншею. Через 4-6 місяців вміст засипаної траншеї може бути використаний в якості добрива. Для розрахунку потрібної довжини траншеї, яка заповнюється протягом одного тижня, беруть 1 м на 200 мешканців.

Збір та вивезення сміття

Необхідно визначити кількість сміття, що утворюється кожного дня, визначити частоту його збирання, відповідно розрахувати кількість та ємність контейнерів і транспортних засобів для його вивезення, потребу в персоналі, методи остаточного видалення сміття і місця звалищ, закопування або спалювання. У надзвичайних умовах для вивезення сміття можна використовувати вантажівки всіх видів. Однак найбільш зручними в гігієнічному відношенні є автомашини, які мають пристосування для втрамбування сміття. Використання таких автомашин зменшення рейсів і зменшує розсіювання сміття під час його вивезення. На одній вантажівці, зазвичай, працює водій і два підсобних робітники, які, за умови здійснення за добу трьох рейсів до місця звалища сміття, можуть обслужити табір, в якому мешкає 5000-8000 осіб.

Для пришвидшення роботи із вивезенням сміття рекомендується підготувати окремі контейнери для органічних та неорганічних покидьок. Контейнери для органічних покидьок виготовляють з більш щільного матеріалу, ніж контейнери для неорганічного сміття; вони повинні легко митися, бути водонепроникними та щільно закриватись кришками. Однак у надзвичайних умовах для цих цілей можна короткочасно застосовувати порожню тару з-під продовольчих товарів та мішки із водонепроникного паперу чи поліетилену одноразового використання. Ємність контейнерів для сміття не повинна перевищувати 100 л. Із розрахунку на кожні 100 осіб пропонується мати 3-4 контейнери, які встановлюються не на землі, а на дерев’яних підставках поблизу помешкання сімей. У великих пунктах харчування, що організовані для потерпілого населення, доцільно встановлювати цементні збірники сміття, в яких створюють у дні стік для можливості промивання водою. Їх треба щоденно спорожнювати та промивати.

Спалювання сміття застосовують лише тоді, коли закопування з якихось причин неможливе або недоцільне. Але для того, щоб горіло дуже вологе сміття, його треба поливати пальним. Покидьки із станцій швидкої допомоги та лікарень, що містять інфікований патогенними мікроорганізмами матеріал, слід спалювати незалежно від того, який метод знищення сміття застосовується в даному районі. Для спалювання сміття можна використовувати просту дротяну корзину, встановлену на залізному циліндрі або на кам’яній підставці. Щоб забезпечити повне згоряння сміття в ємності, перед спалюванням в нього, при необхідності, підливають трохи гасу або іншого рідкого пального.

Відкрите звалище - це найменш прийнятний метод видалення покидьок. У виняткових ситуаціях під час великих стихійних лих допускається транспортування покидьок у місця, які підходять для їх розвантажування й спалювання. Обов’язковою умовою в таких випадках є контроль санітарного персоналу за дотриманням гігієнічних вимог щодо збереження чистоти довкілля. Перед вивезенням сміття консервні банки необхідно сплющувати, щоб вони не ставали місцями виплоду комарів. Звалене сміття засипають землею для того, щоб запобігти проникненню в нього і розмноження мух та гризунів.

Видалення гною. Під час стихійних лих у сільських районах може тимчасово припинятися збір та видалення гною, який приваблює мух і є сприятливим місцем їх виплоду. Для збору гною можна створити спеціальні колодязі з бетонних кілець; дно кожного має бути зацементованим. Ємність їх розраховується на збір гною, який накопичується протягом доби. Необхідно обладнувати хоча б два колодязі - у той час як один з них завантажують, другий можна чистити та промивати. Підлога біля колодязя повинна мати нахил у сторону дренажного жолоба, який з’єднують з поглинаючим колодязем. Щоденний вивіз гною є функцією спеціально призначеної бригади табору.

Видалення гною, так як і інших видів покидьок, можна проводити шляхом закопування, компостування або спалювання. Під час стихійного лиха, найбільш прийнятним є метод закопування гною у глибоких траншеях, котрі подібні тим, які використовуються для поховання покидьок. Перегній, що утворився в траншеї, може бути використаний в якості добрива після 4-6 місяців анаеробного розкладання.

Знищення трупів тварин та птахів

Значення проблеми знищення трупів тварин та птахів може різко зростати внаслідок деяких стихійних лих, перш за все при повені. У випадках загибелі великої кількості тварин і птахів для їх поховання необхідно рити траншеї з використанням важкої землерийної техніки. В разі відсутності останньої можна застосовувати комбінований метод - поховання та спалювання. З метою зменшення розходу палива внутрішні органи тварин закопують, а їх туші кремують. Для здійснення більш ефективного контролю за цими процедурами рекомендується проводити їх централізовано на території спеціальних скотомогильників. Туші, які не можливо терміново поховати, обов’язково обливають гасом або іншими нафтопродуктами для захисту від хижаків.