Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Основи організації санітарно-гігієнічних заходів у наземних військах при надзвичайних станах мирного часу та у воєнний час. Гігієна польового розміщення військ та населення
Санітарно-гігієнічний контроль за утримання території розміщення військ (населення) у польових умовах

Очищення території розміщення військ у польових умовах повинно проводитися щоденно. Його організовує командир частини або підрозділу (начальник табору), за яким закріплена дана територія. Він виділяє для цього наряд з необхідними засобами.

Контроль за якістю проведеного очищення місць розташування військ (населення) у польових умовах покладається на лікаря (фельдшера) формування, безпосередній Санітарний нагляд за повсякденним дотриманням санітарних вимог у підрозділах, а також проведенням дезінфекційних заходів в осередках забруднення - на санітарних інструкторів рот.

У польових умовах найбільш простим і розповсюдженим способом знешкодження нечистот і покидьок є закопування їх у землю. При дотриманні санітарно-гігієнічних вимог до вибору місця їх захоронення і норм навантаження на грунт цей метод є ефективним та цілком прийнятним.

Біологічні і фізико-хімічні процеси, які відбуваються у грунті та визначають його здатність мінералізувати органічні речовини і знешкоджувати покидьки, є найбільш активними у верхніх шарах грунту на глибині до 1 м. Швидше процес мінералізації сміття і покидьок проходить у сухому, пухкому грунті (супіски, суглинки, чорнозем) на ділянках з низьким рівнем стояння грунтових вод. Аерація грунту, який розпушують або розорюють, підвищує його здатність до сорбції та значно прискорює мінералізацію нечистот і покидьок.

Засипання нечистот, сміття і покидьок шаром землі унеможливлює доступ до них та відповідно розмноження мух і гризунів.

Для збирання і знезараження сечі та інших рідких покидьок у польових умовах краще за все використовувати байраки, канави, балки або фільтраційні майданчики, на яких відбувається випаровування і грунтова фільтрація рідини.

Під фільтраційні майданчики слід відводити ділянки з невеликим схилом, нижче водозабірних споруд, які розташовані на відстані 500 м від межі житлової зони. При наявності лісозахисних насаджень цю відстань можна зменшити до 250 м, а для невеликих фільтраційних майданчиків розміром не більше 0,5 га - до 150 м. Їх площа залежить від кількості об’єму стічних вод, які необхідно знезаразити, і характеру грунту. Добове навантаження для піщаного грунту сягає 100-150 м³ на 1 га, для суглинистого - 50-70 м³.

Навколо фільтраційного майданчика насипають захисний вал. Майданчик поділяють на ділянки (літні та зимові). Стічні води слід випускати на ділянку, яка добре зорана або розпушена.

Брудні води (кухонні, з лазень, пралень, інфекційних шпиталів та відділень) перед злиттям на поверхню грунту попередньо дезінфікують хлорним вапном (40 мг активного хлору на 1 л рідини з одногодинною експозицією).

У шпиталях, лазаретах та медичних пунктах, окрім убиралень, доцільно збирати та дезінфікувати також вміст підкладних суден. Яму для збирання інфікованих нечистот треба щільно закривати, щоб вміст був недоступним для мух. Стінки її повинні добре утрамбовуватися і укріплятися.

Радикальним способом знешкодження сміття є спалювання. Забороняється спалювати сміття, яке заражене радіоактивними речовинами. Просту піч (деструктор) для спалювання сміття можна скласти із дерену у формі зрізаного конуса. Дерен вкладають на стійки із цегли або каміння, через проміжки між ними поступає повітря. Всередині пічки встановлюють дві колосникові решітки. Висота печі 1,2-1,5 м, внутрішній діаметр на рівні нижньої колосникової решітки 1,0-1,1 м. Піч завантажують сміттям доверху і підпалюють.

Перед залишенням військовою частиною місця тимчасового перебування територія повинна бути приведена її силами і засобами у належний порядок. Польові рівчаки, убиральні, помийні ями засипають землею і утрамбовують. Сухе сміття та інші покидьки, якщо дозволяє обстановка, спалюють. Місця розташування польових рівчаків, помийних ям, убиралень тощо позначають спеціальними покажчиками.