Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Пухлиноподібні захворювання та пухлини кісток
Основні принципи лікування пухлин

Хворі з доброякісними пухлинами, як правило, лікуються в ортопедичних відділеннях, зі злоякісними — в онкологічних диспансерах та інститутах. Застосовують оперативні методи лікування, променеву терапію та хіміотерапію. Оперативне лікування є основним як при доброякісних, так і злоякісних пухлинах.

Оперативне лікування хворих із доброякісними пухлинами

Доброякісні пухлини видаляють оперативно у плановому порядку. Обсяг оперативного втручання залежить від локалізації, характеру і розмірів пухлини. Найдавніший спосіб операції — екскохлеація пухлини гострою ложкою Фолькмана, яку застосовують при локальній доброякісній пухлині, розміщеній у кістці центрально. Утворену порожнину тампонують кусочком м'яза на ніжці або пломбують кістковим трансплантатом. Досвід показує, що екскохлеація не може бути радикальною операцією, і після неї бувають рецидиви, а також малігнізація пухлинного процесу, особливо після екскохлеації вогнища остеобластокластоми і хондроми. Тому при доброякісних пухлинах доцільно застосовувати ради

кальну операцію — резекцію кістки у межах здорових тканин. Якщо пухлина розміщена поверхнево, проводять крайову резекцію з обов'язковим видаленням у межах здорової кістки широкої основи (остеоми, остеохондроми). Дуже важливо видалити остеохондрому разом із м’якотканинною капсулою, яку не слід розтинати, щоб зберегти абластичність.

При центрально розміщених невеликого розміру остеобластокластомах проводять радикальну операцію через крайову резекцію, а при великих розмірах — сегментарну резекцію кістки. Утворений дефект заповнюють авто-, алотрансплантатом. Сегментарну резекцію без заміщення дефекту проводять на малогомілковій кістці і ребрах. Враховуючи те, що у дітей остеобластокластома не проростає в епіфізарний хрящ, операцію проводять позасуглобово, тому анатомічний і функціональний результати завжди добрі.

При тотальному ураженні суглобового кінця кістки у дорослих доводиться видаляти його зі заміщенням відповідного розміру алотрансплантатом — "півсуглобом", відновленням місць прикріплення м'язів і пластикою зв'язок або застосовувати ендопротезування. Віддалені наслідки таких операцій, навіть через багато років, цілком задовільні.

Оперативне лікування хворих зі злоякісними пухлинами

При виборі методу лікування таких хворих доцільно враховувати класифікацію за системою TNM. Показання до оперативного лікування і обсяг втручання залежать від характеру (гістологічної будови), локалізації і розповсюдження пухлини, стану лімфовузлів тощо. Якщо наявні метастази, оперувати хворого недоцільно.

На ранніх стадіях злоякісного пухлинного процесу після ангіографічно визначеної артерії, яка кровопостачає пухлину, інколи виконують закриту черезсудинну її емболізацію. Найчастіше застосовують органозберігаючі операції — радикальну резекцію кістки з кістковою пластикою або ендопротезування, але в комплексі з рентгено- та хіміотерапією. При остеогенних саркомах і хондросаркомах застосовують ампутацію або екзартикуляцію. Якщо ці пухлини локалізуються в проксимальному відділі стегнової кістки або кістках таза, особливо при літичній формі остеосаркоми, яка швидко метастазує, хворих не слід оперувати. Не оперують також саркому Юїнга та ретикулосаркому, оскільки вони добре піддаються рентгенотерапії і лікуванню цитостатичними засобами. Ампутація при ретикулосаркомі не має переваг.

Внаслідок метастазування раку з інших органів (простати, шлунка, грудної залози) дуже часто трапляються патологічні переломи довгих кісток. У таких випадках розраховувати на зрощення кісток не можна, тому доцільно провести резекцію ураженої кістки з інтрамедулярним остеосинтезом і заміщенням дефекту кістки заготовленим під час операції акрилоксидом, індивідуальним ендопротезом, або кістковим трубчастим трансплантатом на стержні. Це дає змогу хворому швидко активізуватись і ходити за допомогою милиць, незважаючи на поганий прогноз.