Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Професійні захворювання опорно-рухового апарату
Професійні травми і хвороби спортсменів

Кожний вид спорту має свої, найбільш характерні як за видом, так і за локалізацією, травматичні ушкодження. У футболістів і борців найчастіше виникають ушкодження зв'язок і менісків колінного суглоба, вивихи і гемартрози, крайові відривні переломи кісток, параартикулярні осифікати. Згодом у них розвиваються контрактури різних суглобів і деформуючі артрози.

У легкоатлетів і гімнастів найчастіше ушкоджуються сухожилки — розриви довгої головки двоголового м'яза плеча, чотириголового м'яза стегна, ахіллового сухожилка тощо. Трапляються ушкодження менісків, зв'язок (переважно колінних суглобів), гемартрози і синовіїти.

Крім вказаних ушкоджень, у волейболістів бувають пошкодження суглобів і фаланг пальців кистей рук.

Для лижників і велосипедистів характерні ушкодження ділянок гомілковостопного суглоба і гомілки — розтягнення зв'язок, переломи і переломовивихи.

При постійних, тривалих заняттях через декілька років в акробатів, гімнастів, важкоатлетів та борців виникають професійні патологічні зміни у хребті — остеохондрози, спондильози і спондилоартрози.

Особливо часто професійні травми і захворювання опорно-рухового апарату виникають при безконтрольному форсованому тренуванні — під час підготовки до змагань, олімпіад тощо.

Лікування складних спортивних травм проводять кваліфіковані спеціалісти (у відділеннях спортивної травми), оскільки йдеться про збереження професії хворого.

Особливу увагу слід приділяти неорганізованим видам спорту, де найбільш поширений спортивний травматизм. Профілактика спортивних травм, мікротравматизації і їхніх професійних наслідків полягає у виконанні різних вправ, що поступово зростають за силою і ритмом, у постійному медичному контролі за спортсменами, їхній адаптації і спостереженні за станом здоров'я.

Особливої уваги потребують спортсмени-початківці і професіонали після тривалого детренування.