Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Кістково-суглобовий туберкульоз
Туберкульозний трохантерит

Туберкульозний трохантерит виникає як окреме локальне ураження великого вертлюга стегнової кістки. Хворі скаржаться на відчуття болю в цій ділянці, що обмежує рухи у нижній кінцівці.

При огляді патологічних змін не виявляють. При постукуванні по великому вертлюгу хворий відчуває сильніший біль.

Основним у діагностиці є рентгенологічне обстеження (мал. 389). На рентгенограмі у фасній проекції трохантера видно вогнище просвітлення структури кістки, яке може бути різної величини і не мати чітких контурів. Якщо у вертлюгу сформувалась казеозна ділянка, пункцією можна уточнити діагноз.

Мал. 389. Рентгенограма туберкульозного трохантериту.

У фазі трохантерного оститу проводять консервативне лікування антибактеріальними препаратами за загальноприйнятою схемою, що інколи веде до одужання хворого.

У випадку прогресування оститу і сформованому вогнищі казеозного остеонекрозу хворого слід оперувати.

Техніка операції. Під наркозом проводять боковий лінійний розтин тканин у ділянці великого вертлюга до кістки. Остеотомом відшаровують горбистість і відводять її разом з прикріпленим сухожилком м'яза, зберігаючи верхівку вертлюга на місці. Ложкою Фолькмана вишкрібають казеозні маси в межах здорової кістки. Утворену порожнину промивають та осушують. При потребі велику порожнину у вертлюгу тампонують губчастою кісткою, узятою з прилеглого крила клубової кістки, попередньо зросивши її антибіотиком.

Відшаровані м’язи пришивають на місце і пошарово, не дренуючи, зашивають рану. Накладають гіпсову пов'язку на дещо відведене стегно.

Хворий дотримується ліжкового режиму до трьох тижнів, а після цього протягом 2-3 місяців не повинен виконувати різких рухів у кульшовому суглобі і активно відводити стегно.

Антибактеріальну терапію проводять до появи клінічних і лабораторних ознак стійкого затухання процесу.

Кісткове зарощення порожнини у трохантері і перебудова трансплантатів триває 3-5 місяців.