Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Патофізіологія суглобів
Вади розвитку і природжені аномалії скелета
Остеопойкілія

Остеопойкілія вперше описана у 1905 році Штідом (Stieda А.), а потім Альберсом-Шенбергом; назва походить від грецького слова "пойкілос" — плямистий. Це захворювання дуже рідко виявляють і описують, як казуїстичні випадки.

Суть патології полягає у наявності в усіх кістках скелета круглих і овальних щільних склеротичних вкраплень, невеликих за розміром (від 2 до 10 мм). Їх виявляють на рентгенограмах у людей будь-якого віку і навіть у немовлят (мал. 51).

Бувають випадки родинного успадкування хвороби, що описує Мельник (Melnick, 1959), який спостерігав остеопойкілію в чотирьох поколіннях, причому наймолодшому хворому було 4 роки, а найстаршому — 74 роки.

Мал. 51. Остеопойкілія кистей у 37-річної жінки (Рейнберг С.А., 1964).

Ці склеротичні вкраплення виявляють випадково, найчастіше в губчастих кістках кисті, рідше в епіфізах довгих кісток і ніколи їх не буває в діафізах. На рентгенограмах чітко видно дрібні крапкові ущільнення, які нагадують набризк в ділянках губчастої структури кістки. Інколи остеопойкілія проявляється не дрібними склеротичними вкрапленнями, а поодинокими ущільненнями овальної форми більшого розміру, які зорієнтовані вздовж осі кістки. Такі зміни обґрунтовують назву "остеопойкілія", тобто плямистий остоз. Кістки зберігають свою анатомічну форму і нормальний ріст, своєчасно з'являються ядра скостеніння.

При гістологічному дослідженні Шморль (Schmorl) вказує, що ці острівці склерозу не мають структури компактного шару кістки, і пояснює це накопиченням густої, ущільненої трабекулярної сітки губчастої речовини (Рейнберг С.А., 1964).

Клінічно остеопойкілія себе ніяк не проявляє, зміни в кістках не спричинюють ніяких відчуттів, які б турбували хворого. Лабораторні обстеження не виявляють відхилень від нормальних показників. У літературі не описано випадків малігнізації чи інших ускладнень. Ця патологія є випадковою рентгенологічною знахідкою і лікування не потребує.