Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Кіфози
Юнацький кіфоз (хвороба Шеєрмана-Мау)

Хвороба була вперше описаною у 1921 році Шеєрманом. Остеохондропатія хребта супроводжується змінами у міжхребцевих дисках, тілах хребців та у їхніх замикаючих пластинках, внаслідок чого формується юнацький кіфоз (мал. 264).

Причина захворювання дотепер залишається до кінця не виясненою. Ще Schmort у 1930 році, вивчивши морфологічні зміни у хребті, виключив провідну роль апофізарних кілець у рості тіл хребців і в розвитку патологічного процесу. Він виявляв при хондропатії зміни у дисках, хрящовій епіфізарній пластинці і кістковій тканині хребців. Внаслідок цих змін елементи хрящової пластинки і диска пролабують у губчасту речовину тіла хребця, утворюючи грижу Шморля.

Пізніше з'явились теорії асептичного некрозу кільця апофіза, ненормальної енхондральної осифікації, яка зумовлює слабкість хряща і пластинки, що під впливом фізичних навантажень спричинює передню компресію тіл хребців (Greene T.L. et al., 1985). Крім цього, захворювання пов'язують зі спадковою схильністю, успадкуванням за автосомно-домінантним типом (Lowe T.G., 1990), а також із дизонтогенетичною неповноцінністю дисків (Абальмасова Е.А., Свинцов А.П., 1980; Абальмасова Е.Л. із співавт., 1984).

Class="center">

Мал. 264. Діаграма (а) і рентгенограма (б) при хворобі Шеєрмана-Мау.

Клінічно хвороба має повільний перебіг і починається частіше у хлопчиків віком близько десяти років.

Мал. 265. Хворий із юнацьким адолісцентним грудним кіфозом.

Юнацький кіфоз проявляється сагітальним кіфотичним згином хребта (мал. 265), вершина якого локалізується при грудному типі у ділянці сьомого-дев’ятого грудних хребців, а при груднино-поперековому типі — у ділянці десятого грудного і першого поперекового хребців (Lowe T.G., 1990).

Клінічно хвороба має повільний перебіг у трьох стадіях.

Перша стадія проявляється в'ялою поставою з дещо збільшеним кіфозом у грудному або груднино-поперековому відділі хребта, який є стабільним і не зникає у лежачому положенні хворого на рівній площині. Ця стадія триває до появи осифікації апофізів тіл хребців.

Друга стадія хвороби співпадає з появою перших ядер осифікації апофізів, і тоді формуються усі характерні клінічні і рентгенологічні ознаки кіфозу. Залежно від типу хребет кіфотично зігнутий і фіксований у грудному відділі або у груднино-поперековому. У цій стадії хребет дещо нахиляється вбік, і тоді чітко видно асиметрію надпліч і лопаток, нахил тіла. Бокове скривлення хребта легко відрізнити від сколіотичного за відсутністю S-подібного скривлення і рентгенологічно за відсутністю торсії хребців.

У цій стадії лише деякі діти можуть відчувати біль у ділянці уражених хребців, хоча Свінцов і Абальмасова вказують, що біль буває у 25 % хворих і у 52,5 % хворих, лікованих у стаціонарі. Ці локальні болі, як правило, виникають після фізичних навантажень і щезають у спокою. Причину їх виникнення пояснюють остеопорозом хребців і натягом міжостистих зв'язок. Рухи у хребті майже завжди зберігаються у повному обсязі, хоч інколи буває позитивним симптом натягу (Ляссега).

Рентгенологічно виявляють переміщення фізіологічного кіфозу вниз, клиноподібну деформацію з нерівними, зазубленими контурами тіл хребців і виступом їхнього переднього обводка (anterior marginal detachments, Lenke L.G., 1997). Замикаючі пластинки склерозовані, розщеплені. Наявні грижі Шморля, що проникають у тіла хребців, довкола яких видно склерозовані обвідки. Міжхребцеві простори ділянки ураження звужені. Вказані рентгенологічні зміни можуть бути виражені по-різному, що залежить від того, коли зроблено рентгенологічне обстеження, і від характеру перебігу хвороби. Динаміка рентгенологічних змін у хребті також залежить від росту і розвитку дитини (мал. 266).

У третій стадії юнацького кіфозу процес стабілізується і співпадає з повним злиттям апофізів із тілами хребців. Кіфоз щільно фіксований, і тому компенсаторно збільшується обсяг рухів у ділянках лордозу. Це інколи зумовлює нестабільність хребта і спричинює корінцеві болі після фізичних навантажень. М'язи спини анталгічно напружені.

Юнацький кіфоз інколи доводиться диференціювати з епіфізарною дисплазією, різновидами ураження хребта дизонтогенетичного генезу (з юнацьким кіфозом Гюнца, первинним юнацьким остеохондрозом, круглою фіксованою спиною Гіндемана) тощо.

Лікування юнацького кіфозу лише комплексне, консервативне. Найважливішим є регулярне проведення фізичних вправ, скерованих на реклінацію кіфозу. Дітям рекомендують спати у ліжку на щиті, проводять вправи декілька разів на день, призначають плавання, витягання, масаж м'язів спини, теплові процедури, фізіо-бальнеотерапію тощо. Дітям шкільного віку пропонують носити ранець. Досить ефективним засобом для збереження постави і усунення кіфозу є різні пристрої, верхній кінець яких фіксують поясами (як шлейками) до надпліч, а нижній паском довкола тулуба. Пристрій складається з двох тонких еластичних електронепровідних пластин шириною 20 мм, які з'єднані між собою вгорі і внизу двома фіксаторами так, що між площинами пластин є 5-міліметровий простір і вони не контактують між собою. Нижній фіксатор закріплює пластини нерухомо, а верхній здатний пересуватися у прорізі верхньої пластини, утримуючись головкою. Одна пластина приєднана проводом до плюса, а друга до мінуса кишенькової батарейки. Посередині верхньої пластини є тонкий виступ довжиною 3 мм, який припаяний і спрямований у бік підлеглої пластини, але з нею не контактує, коли пластини випрямлені. Якщо пластини згинати, то верхня наближається до підлеглої, в яку впирається напаяний виступ, і таким чином замикається електричне коло, до якого підключений пристрій, що видає звуковий сигнал.

Мал. 266. Рентгенограма хребта при юнацькому остеохондропатичному кіфозі.

Дитина, користуючись цим пристроєм, повинна постійно стежити за своєю вертикальною поставою, інакше при збільшенні фізіологічного кіфозу виникає звуковий сигнал. За аналогічною схемою створені пристрої зі світловим сигналом, а також механічні, у яких наявний напаяний на верхню пластину виступ є відносно гострим, і при згинанні хребта він проникає через отвір підлеглої пластини і коле дитину.

Важливим є зміцнення м'язів спини і надпліччя. Не слід рекомендувати корегуючих корсетів, які спричиняють атрофію м'язів. Дітям призначають раціональне, багате на Вітаміни і білки Харчування. Пропонують проводити літні канікули на морському узбережжі, продовжуючи лікування.

Оскільки за хворими на юнацький кіфоз слід стежити у динаміці, вони повинні знаходитися на диспансерному обліку.